Work Text
— Чистота крові назавжди! — лунає дзвінкий голос Белатриси, і його відгомін губиться
десь під високими мармуровими стелями. Абсолютно божевільний блиск темних очей видає все її захоплення тим, що відбувається: обряд ініціації у лави Смертежерів цього вечора відбувається з особливим розмахом. Бела ще не отримала свою мітку, але дуже на це розраховує. Вона вже років шість із раболіпним обожнюванням крутиться довкола Темного Лорда, одною з перших шанобливо схиляється перед ним, варто йому лише з'явитися в полі зору, і ніколи — це й справді практично двадцять чотири години на добу — не припиняє говорити про нього.«Темний Лорд те, Темний Лорд се...» — і не набридає ж, не стає нудним і буденним. Утім, коли це зло було чимось буденним? Смертежери завжди винахідливі, вони ніколи не повторюються, будучи послідовними лише в одному: маґлам не місце в чарівному світі.— Назавжди! Назавжди! Назавжди! — десятки, сотні голосів присутніх сьогодні на обряді підхоплюють слова Белатриси, скидаючи палички у повітря і раз по раз випускаючи з них поки що нешкідливі заклинання. Бела задоволено скалиться і, закинувши голову, регоче. Регоче настільки голосно й заразливо, що мої губи починають мимоволі тремтіти. Але засміятися я не можу. Як не можу й підійти до неї, взяти за руку, довірливо усміхнутися і проголосити разом із нею девіз нашого роду. І річ навіть не в тому, що я не зовсім поділяю її погляди (про що не мушу й думати), просто тепер я пов'язана іншою клятвою й іншими обов'язками.Луціус теж десь тут, але я навіть не намагаюся відшукати чоловіка у строкатому натовпі: тут майже всі, крім Бели та ще кількох найзатятіших поплічників Темного Лорда, вдягнені в мантії з масивними капюшонами, а в декого, здається, я бачила й страхітливу маску. Кожен вважає себе слугою зла, але дехто прагне перестрахуватися. Хвилюється чи то за своє життя, чи то за благополуччя родини. І я розумію таких людей, зараз уже розумію.Я натягую темний капюшон ще нижче, аби майже повністю приховати обличчя, та водночас намагаюся не випустити з поля зору сестру. Бела, очманівши від вседозволеності, носиться на високому столі з боку в бік, і з-під її товстих підборів час від часу лунає тріск скла. Фамільної порцеляни Блеків. Тато обурювався б, але, хвала небесам, уже ніколи не дізнається про таку поведінку своєї доньки. Опускаючи погляд на свої тремтячі руки, одразу виправляю сама себе: своїх дочок, так. Ми тут обидві, а отже, несемо відповідальність разом.Бела продовжує веселитися. У лівій руці вона несамовито стискає кубок із вином, а в правій — паличку. Вона підбадьорює натовп Смертежерів — теперішніх і майбутніх — і явно смакує, як віддасть Темному Лорду свій подарунок; ще вчора вона разом із Родольфусом Лестранжем навідалася до якогось із сусідських маґлівських сіл і притягнула на сьогоднішній обряд близько десятка маґлів. Знаю, Бела вважає, що чинить справедливо, адже якщо ці людці не вміють нічого з того, що є доступним чарівникам, вони лише помилково вважаються гідними того життя, яке мають. Тим, хто потрапив сьогодні до заміського особняка Блеків, я можу тільки поспівчувати — з уривків нічних розмов Луціуса і Белатриси мені відомо, як Смертежери «розважаються» з ув'язненими і що з ними відбувається наприкінці. Утім, смерть — найгуманніший результат для маґлів, котрі потрапляють до рук слуг Темного Лорда. Від подібних думок я здригаюся і підсвідомо ховаю руки під мантію, накриваючи замерзлими долонями ледве округлий живіт.Усередині мене вже пульсує нове життя — маленький чарівник або чарівниця. Луціуса просто розпирає від гордості, він переконаний, що це буде хлопчик, спадкоємець його іменитого Мелфоївського роду, а я... Я просто смиренно чекаю моменту пологів, котрі стануть моїм своєрідним звільненням. Не сумніваюся, що зможу полюбити цю крихітку, щойно вона народиться, але не про таку долю я колись мріяла. Потираючи одну руку об іншу, там же, під мантією, я знову виправляюся: ми, ми мріяли.Ми — це я і Белатриса. Моя улюблена старша сестра, приклад для наслідування, найкраща людина в усьому світі. Колись я сподівалася, що зможу стати і для неї так само важливою, якою вона є для мене. Кілька років поспіль я майже досягала успіху в тому, щоб радувати Белу, балувати її улюбленими солодощами чи іншими дрібничками, займати практично весь її вільний час, поки в її житті не з'явився Родольфус. Саме він приніс у наше спокійне існування хаос і вчення Темного Лорда. Не минуло й місяця, як Белатриса змінилася не тільки внутрішньо, а й зовні. Куди тільки поділися її вроджені ніжність та обережність... Свою грацію вона тепер витрачала на те, аби якомога витонченіше замахнутися паличкою, вимовляючи не найсвітліші заклинання. Найчастіше діставалося тим, хто їй був не до вподоби в школі, і добре, що до її випуску лишалися лічені пів року, інакше, чуяло моє серце, Бела не встояла б перед спокусою помститися «старій грифіндорській кішці».Згадувати про те, який захват оволодівав нею після кожної зустрічі з Темним Лордом, я не хочу, мені неприємні ці спогади. Ніколи раніше, навіть у ранньому дитинстві, я не бачила в її погляді стільки обожнювання, поклоніння, радості. Зі спокійною душею промінявши всі свої яскраві сукні на темні шати, максимально близькі за стилем до мантій Смертежерів, Бела дедалі частіше почала відлучатися з нашого дому, могла зникнути на кілька діб, але батьки, підібгавши губи, мовчки це терпіли. Бо девіз «Чистота крові назавжди» став лунати серед них частіше, і здебільшого зривався якраз із вуст Бели.Саме вона наполягла на тому, щоб я вийшла заміж за Луціуса Мелфоя. Луціус був знайомий мені зі школи, але ми ніколи раніше не спілкувалися з ним настільки тісно, щоби я взагалі могла подумати про якісь стосунки. Але одного із осінніх вечорів він заявився разом із Белатрисою в наш родовий маєток і попросив у батька моїх руки і серця. Як пізніше з'ясувалося, цей союз схвалив сам Темний Лорд, намагаючись таким чином зберегти чистоту крові найдавніших чарівних родів. Не можу сказати, що я була проти, але й особливого ентузіазму в підготовці до весілля не виявляла. Зате майбутня урочистість серйозно тішила Белатрису: вона, здається, не помічала ні моїх заплаканих очей, ні дивного мовчання, що повисало в кімнаті щоразу, варто було нам залишитися разом, ні того, що за найменшої нагоди я намагалася втекти з дому, аби просто не займатися всім цим фарсом.Нині, коли я вже вагітна первістком, Белатриса одержима тим, аби моя дитина обов'язково пішла на служіння до Темного Лорда, щойно навчиться нормально контролювати свою магію. У такі моменти в мене сверблять руки, і я хочу взяти паличку, аби раз і назавжди пояснити, чому моя дитина не займатиметься усім тим брудом, у який вплуталися її батьки і тітка, що, здається, вже трохи збожеволіла. Тітка, яка зараз сидить, прогнувшись у спині, на краю столу і підставляє своє тіло для пестощів кільком чоловікам одночасно. Ні, вона не дозволяє їм нічого зайвого — лише дотики і легкі поцілунки, але це все виглядає настільки брудно, що мене раптово починає нудити. Якщо ця людина — моя сестра — вважає, що такі чарівники гідні бути вищими за маґлів, людей без магічних здібностей і вмінь, котрі попри це живуть по совісті, то мені не потрібна така сестра. Точніше, потрібна, була б потрібною, якби не...Двері великого залу відчиняються настільки несподівано, що Крауч-молодший — тепер мені видно, що це саме він ретельно вилизував шию Белатриси, — навіть не встигає збагнути, що відбувається. Натомість у Бели реакція завжди відмінна: один недбалий рух паличкою, і Бартеміус уже лежить біля протилежної стіни, намагаючись оговтатися і, вочевидь, оцінити кількість ушкоджень. А Белатриса вже зігнулася в низькому поклоні, навіть не сміючи підняти очей на того, хто увійшов.Натомість я, прихована темрявою біля дальньої колони, дивлюся на Темного Лорда з викликом, якщо не сказати, ненавистю. Ця подоба людини, настільки огидна у своїй манері надати собі схожості зі змією, не лякає мене своєю жорстокістю і могутністю, не викликає бажання впасти на коліна і почати цілувати підлогу, де залишаються його сліди. Єдине, що я відчуваю по відношенню до Темного Лорда, — це нескінченна, неконтрольована ненависть за те, що він зробив із моєю старшою сестрою. Вона ж, уже випроставшись і отримавши кілька ласкавих дотиків від господаря — так, саме так, адже по-іншому і не назвеш, — закликає всіх присутніх вишикуватися по обидва боки від величезного столу, по якому зовсім нещодавно походжала сама.
Я, як і раніше, намагаюся не висовуватися, адже моя присутність тут була не обов'язковою. Лише новина про те, що саме цього вечора Белатриса отримає свою Темну Мітку, змусила мене нав'язатися Луціусу, який збирався на обряд ініціації. Він був вельми здивований, але опиратися не став, лише велів триматися подалі від гущі подій, що я зараз і продовжую робити.Темного Лорда саджають на чолі столу, а потім Бела змахує чарівною паличкою, трансфігуруючи стіл у вузьку темну доріжку, судячи з вигляду, вельми важку; утім, лягає та на підлогу абсолютно безшумно. Кілька ледь помітних рухів її рук, і четверо Смертежерів одразу залишають зал, аби повернутися буквально за кілька миттєвостей, тягнучи за собою розгублених маґлів. Перелякані люди впираються і, крутячи головами в різні боки, звісно ж, нічого не розуміють. Зате мені раптово стає все просто і зрозуміло: аби пройти обряд ініціації, потрібно довести свою відданість Темному Лорду. Судячи з усього, для цього знадобиться вбити ні в чому не винну людину.Усередині все неприємно стискається, і я дякую всесвіту, що відмовилася сьогодні навіть снідати. Белатрису, у чому я ні краплі не сумнівалася, Лорд кличе до себе першою. Вона зупиняється за кілька кроків від його імпровізованого трону і завмирає, шанобливо схиливши голову. У залі повисає гробова тиша, а я затримую дихання і піднімаю капюшон, щоб не пропустити жодної миті найнижчого падіння своєї сестри.Серце тьохкає, коли Бела, сіпнувшись наче від прокляття, покірливо простягає вперед ліву руку. «Безпаличкова магія», — миготить у мене в голові, доки я спостерігаю, як Белатриса механічно закочує рукав незручної темної сукні, після чого опускається на коліна перед Темним Лордом. Його дивного вигляду паличка одразу ж опускається на її передпліччя, і від крику Белатриси у мене в жилах холоне кров. У Белу впускають магію вищої темної сили, а я стою за кілька десятків футів і не можу нічим завадити.Це її рішення, її вибір, її життя.Щоб не відчувати сліз, які котяться щоками, я до крові закушую нижню губу і щосили впиваюся нігтями в долоні. Коли по попереку ковзає чиясь широка долоня, я навіть не відсторонююся, бо відчуваю — поруч стоїть Луціус, намагаючись хоч якось заспокоїти й підбадьорити. Я випрямляю спину і, вдихнувши на повні груди, знову піднімаю погляд на те, що відбувається. Мітка вже випалена на блідій шкірі, а сама Белатриса, попри те, що їй справді боляче — це видно, просто світиться від щастя. Немов зміїне шипіння, залом розноситься голос Темного Лорда:— Останній ворог, якого буде винищено…Белатриса переможно скидає голову і, спрямувавши паличку на одного з маґлів, розпливається у хижій посмішці:— Смерть!Яскраво-зелений промінь розрізає напівтемряву залу, і молода дівчина замертво падає на мармурову підлогу. Бела знову починає заразливо реготати, тільки зараз мене вже більше не тягне до неї приєднатися. Лише зараз я сповна усвідомлюю ступінь її одержимості чистотою крові та переконаннями Темного Лорда, і мені стає страшно. Я роблю крок назад і врізаюся спиною в Луціуса. Він, ніби відчуваючи моє хвилювання, акуратно нахиляється і, вкладаючи щось у руку, тихо шепоче:— За три хвилини активізується портал. Ти опинишся вдома і більше ніколи не підеш зі мною на подібні збори. Встигни дістатися до виходу раніше, ніж портал спрацює.Двічі повторювати мені не потрібно. Забратися подалі від Смертежерів — найголовніше моє бажання на цю мить, і, коли воно збувається, я знесилено опускаюся на підлогу біля нашого з Луціусом ліжка. Всередині стає настільки порожньо, що, здається, серце вирвали й віддали поплічникам Темного Лорда на розтерзання.Утім, лише одній.Тій, котра вважаючи себе однією з найсправедливіших відьом століття, забула про все, що було для неї важливим — про захоплення, про друзів, про сім'ю. І про маленьку наївну сестричку, яку завжди ласкаво називала «Циссі».От тільки Циссі сьогодні померла від руки Белатриси Блек. Їй на зміну народилася Нарциса Мелфой.***Луціус, який прибув під ранок, з незворушним виглядом повідомляє, що своїм справедливим рішенням Темний Лорд дозволив з'єднатися священними узами шлюбу Родольфусу Лестранжу і Белатрисі Блек.Циссі б жахнулася такій новині й одразу ж зірвалася в сльози, але Нарциса Мелфой поводиться, як личить леді. Хіба що правий куточок губ так і норовить піднятися догори: ось вже іронія — більшої зради Бела, яка так безглуздо обожнює господаря, явно не очікувала. Але отримала. Анітрохи не змінившись в обличчі, Нарциса знизує плечима і буденним тоном цікавиться, коли варто надсилати сову з привітаннями для майбутньої місіс Лестранж.Весілля все-таки.