Work Text
Кілька останніх років Марго тільки й робить, що переконує себе перестати боятися невідворотного.Це, в її розумінні, той, хто приходить до неї в спальню з незавидною регулярністю, варто лише останнім променям сонця ковзнути землею, що вже остигає у вечірніх сутінках. Той, хто одержимий ідеєю не допустити змішування крові з кимось «негідним» цього, і тому вважає, що краще добряче «попрацювати» на сестринському ложі, зробити дитину тій, котру знає з дитинства, про яку пам'ятає кожну дрібницю. Навіщо витрачати себе на негідних, коли поруч є такий прекрасний варіант, чи не так?Марго більше не намагається втекти з дому або зачинитися на замок, ні; вона навіть перестає забиватися в кут, почувши знайоме човгання коридором. Їй усього лише хочеться зустріти Мейсона гідно, з високо піднятою головою і сталлю в погляді, насамперед позбувшись тремтіння в руках і бажання пролитися, побачивши брата. Але варто лише почути нудотне «Ма-а-арго-о-о-о», як усі страхи одразу ж виринають у підсвідомості, наче звільняючись від тиску щонайменше в кілька земних атмосфер. Їй огидна сама думка про те, що член її рідного брата вкотре ковзатиме всередині неї, що Мейсон, рясно кінчаючи, знову засуне їй у рот свій слизький язик, що їй іще, можливо, не раз доведеться терпіти таку близькість...Чуючи, як клацає дверний замок, Марго згортається на ліжку, підтягуючи до себе ноги, і заплющує очі. Їй гидко, їй боляче, їй страшно. Вона більше не хоче бачити і чути Мейсона, вона більше не хоче відчувати його дотики на своїй шкірі. Вона з набагато більшим задоволенням розірвала б його на дрібні шматочки, занурила б свої руки в густу кров, видираючи нутрощі і віддаючи їх його улюбленим собакам. Але Мейсону, «щасливому» володареві божевільного розуму і почорнілого серця, абсолютно начхати на бажання сестри. Він одержимий. Він хоче спадкоємця. Чистокровного Верджера. І, цілком можливо, він його отримає. Коли-небудь.«Коли-небудь, — думає Марго, сильніше мружачись, поки Мейсон різко, поштовх за поштовхом, входить у неї, розмазуючи по стегнах природну змазку. — Якщо я не помру раніше».