Work Text
Джоан прокидається від дивної тяжкості внизу живота, перевертається на бік — що чомусь вдається зробити з великими труднощами, і тихо стогне в подушку. Звук відрізняється від звичайного — нижчий, глибший, протяжніший. Сон наче рукою знімає: Джоан одразу підскакує на ліжку, широко розплющуючи очі, і... ледве стримує крик. Усього лише тому, що підносить до обличчя не свої руки. Джоан нажахана і, здається, під дією якихось наркотиків — іншого нормального пояснення тому, що відбувається, підібрати вона не може. Ну, хіба що ще сон; тільки відчуття підказують — це ненормальна і неправильна, але все ж реальність.Тіло здається абсолютно чужим, та і є таким насправді. Перш ніж Джоан наважується звісити ноги з ліжка, почавши нишпорити босими ступнями паркетом у пошуках капців, вона ще хвилини зо дві лежить, втупившись у стелю і розмірковуючи над тим, що взагалі відбувається в її житті. Зрештою, їй таки вдається успішно закінчити пошук необхідного взуття, підвестися на ноги, що злегка тремтять, закутатися в сірий халат, який зазвичай їй великий, і вибратися в коридор. До ванни — десяток футів, але пересуватися на не своїх ногах вельми незручно. До того ж, так, незвична важкість між ніг теж дається взнаки: і щодо дискомфорту, і щодо збентеження. Хоча, напевно, Джоан має подякувати небесам за те, що це тіло сьогодні обходиться без ранкового стояка.Ванна вже передбачувано зайнята, але не замкнена. Джоан, справедливо розсудивши, що може собі це дозволити, хапається за ручку і, легенько штовхнувши двері, впирається поглядом у власну спину. Акуратні лопатки, що перетнуті тонкими бретельками нічної сорочки, вкриті гусячою шкірою — мабуть, вона (він? чорт забирай, як узагалі про це правильно міркувати?!) знаходиться у ванній уже досить тривалий час. Джоан швидко косить очима до дзеркала і — знову таки передбачувано — бачить у відображенні не себе. А Шерлока.— Що, чорт забирай, відбувається? — вона схрещує руки на грудях, намагаючись гнівно дивитися на власне ж тіло, чудово знаючи, чий розум зараз замкнений у ньому. Шерлок обертається до неї не одразу, за кілька секунд — теж, мабуть, усе ще намагається звикнути до нової «оболонки». Він дивиться трохи розгублено і збентежено, немов уперше в житті не може підібрати слів для пояснень. Мабуть, чужі думки, озвучені своїм голосом, ввергають у стан когнітивного дисонансу не тільки Джоан.— Моя люба Вотсон, ти вже прокинулася... — Шерлок злегка схиляє голову, як любить це робити зазвичай, але в тілі Джоан це, здається, виглядає набагато витонченіше. — А я сподівався виправити цю жахливу помилку до твого пробудження.Джоан примружується:— Тобто це все — твоїх рук справа? Не те, щоб я сумнівалася, — Джоан відчуває, як від комічності й водночас абсурдності ситуації по спині повзуть мурахи, — але все ж залишала частку відсотка на випадок, не пов'язаний із твоїми експериментами. Шерлоку, — боже, це справді абсурд — вона говорить не своїм голосом, вона дивиться на себе ж, але звинувачує його, — це перейшло взагалі всякі межі!Обличчя Шерлока (Джоан, заради бога, воно ж твоє!) осяває широка посмішка, а в очах з'являється той знайомий вогник, що є вічним провісником якщо не неприємностей, то вже точно тривалого розслідування заплутаної справи. Шерлок на мить обертається до дзеркала, ніби хоче ще раз упевнитися, що це не жарт, і оцінити, наскільки комфортно бути в чужому тілі, а потім повертає погляд до Джоан:— Ні, Вотсон, це не переходило жодних меж! Це стерло будь-які межі взагалі! — у голосі чути неприхований захват, і Джоан не може втриматися від закочування очей. Шерлок супиться: — Ні, більше не роби так, мені не личить цей вираз обличчя.— Шерлоку! — обурено вигукує Джоан, але з його голосом це звучить далеко не з потрібним ступенем осуду.Шерлок же лише знизує не своїми плечима і, підійшовши до Джоан, що застигла на порозі, раптово бере її за руку, захоплено розглядаючи їхні переплетені пальці:— Ти навіть уявити собі не можеш, моя люба Вотсон, скільки експериментів можна провести, поки ми з тобою ув'язнені в тілах одне одного! А скільки нового ми можемо дізнатися про поведінку чоловіків і жінок у різних ситуаціях! О-о-о-о-о-о! Це перевтілення просто подарунок якийсь! — з цими словами Шерлок поспішно залишає ванну, переможно усміхаючись і — що найобурливіше — шльопаючи по підлозі босими ногами. Адже так і застудитися не довго, у Джоан, між іншим, вельми сприйнятливий до зміни температур організм.Але сказати про це Джоан не встигає, Шерлок уже зник за дверима не своєї кімнати, імовірно, вирішивши переодягнутися.Чорт! Переодягнутися! Він побачить її голою! Це... Це обурливо! Цього не повинно статися! Гірше за це нічого бути не може! Втручання в особистий простір!Раптово низ живота починає нити ще більше, і Джоан, поморщившись, перериває потік незадоволених думок. Здається, що втрутитися в особистий простір доведеться не тільки Шерлоку, а й їй, інакше це загрожує легким — а може й ні — конфузом. Джоан приречено стогне і зачиняє за собою двері ванної.День, безумовно, обіцяє бути дуже довгим.