Work Text
Кажуть, що людська душа — темний ліс. Квіні Ґольдштейн із цим не згодна. Для неї людська душа (нехай і всього одна конкретна) не що інше, як терменвокс. Звучання цього дивного музичного інструменту, що не здобув особливої популярності навіть серед маглів, які його і придумали, западає їй у серце з першого разу. Запитай Квіні зараз, де ж відбулося її знайомство з ним, — і вона не відповість, лише засміється дзвінко-дзвінко, відвівши погляд убік. Та їй більше й не треба чути його дивну мелодію, залежну від найменшого руху долоні: з подібним терменвоксом вона живе в одній квартирі і ймення йому — Тіна.Вловлювати найменшу зміну в настрої будь-кого з оточуючих — буденне заняття Квіні, із настороженістю сприймати кожен емоційний вибрик сестри — щось більше. Тіна й справді схожа на терменвокс: завжди напружена, глухо звучна, готова зірватися з місця в будь-яку мить, тільки повідом їй, що хтось потребує допомоги. І з одного боку такі зібраність та готовність до самопожертви зрозумілі, а з іншого... Її не зупиняє навіть тихе «Тіно», що зривається з губ Квіні. Мелодія терменвокса, що ллється, переривається грюканням дверей. Потім слідують ще два гучні звуки — ляскіт апарації і тріск склянки, що лопається на кухні. В останньому винна вже сама Квіні — в якийсь момент просто втрачає можливість контролювати власну магію, і та заповнює квартиру, забиваючись у найдрібніші щілини і просвіти між меблями за лічені миті.Але взяти себе в руки для Квіні простіше простого. Ще легше стає, варто Тіні повернутися додому. Квіні не хоче дивитися в її бік, їй хочеться продемонструвати свою образу, але бажання переконатися, що з сестрою все гаразд, затьмарює будь-які інші почуття. А Тіна дивиться на Квіні спідлоба, дещо винувато, усміхається лише кутиками губ, але навіть цього достатньо, аби уявний терменвокс зазвучав знову, з новою силою — на найвищих нотах, примушуючи Квіні вірити в існування маглівських янголів.Особиста мелодія Тіни перетворюється на низьку і брутальну, варто тільки їй залишитися без улюбленої роботи. Американське управління мракоборців ніколи не здавалося Квіні межею мрій для рідної сестри, але тій подобалося відчувати себе потрібною і боротися зі злом — принаймні, в цьому вона переконувала всіх своїх близьких. Нині ж, безцільно тиняючись квартирою, а ближче до вечора залишаючи її, аби шукати кращого життя (справді?) на вулицях Нью-Йорка, Тіна не виглядає, ніби втратила сенс існування. О, ні, вона просто виглядає похованою заживо. Квіні чомусь ніяково і навіть трохи лячно торкатися розуму сестри: занадто великий ризик почути реквієм у виконанні терменвоксу.Але цього не трапляється. Відбувається дещо гірше. За лічені години Порпентіна Ґольдштейн — о, як же Квіні не любить повне ім'я сестри! — перетворюється на ледь не зрадницю магічного співтовариства, варто лише їй зв'язатися з незаконними звірами і цим дивним Ньютом Скамандером. Квіні вистачає лише кількох секунд, аби вивчити цього молодика зсередини, і її висновки не надто втішні: Ньют схожий на барабан — випалений, вичинений, пустий. Скамандера навіть стає шкода, ці його очі, що наївно дивляться з-під довгого рудого чубчика, здається, бачать тебе наскрізь і водночас не помічають нічого, але співчуття Квінні вистачає до моменту, коли вона знову чує свій терменвокс. Емоції та почуття Тіни стають уривчастими, ніби вона намагається потрапити в такт Ньюту. І зараз Квіні не потрібно навіть бачити сестру — вона й без того розуміє, що Тіна робить вибір не на її користь, залишаючи одну, вважаючи, ніби поряд із Ньютом стане легше. Водночас терменвокс примудряється звучати так тонко й ніжно, що Квінні на очі навертаються сльози.Єдине, чого вона все життя бажала для своєї сестри, — це щире й непорушне щастя. Донедавна Квіні помилково вважала, що для цього самого щастя їм двом не знадобиться більше ніхто, що разом, пліч-о-пліч, вони впораються з будь-якими негараздами, а вона, як найкращий музикант, зможе й надалі налагоджувати дивовижне звучання власного терменвоксу.Зараз вона бачить, що помилялася. Але...Квінні міцніше стискає в руці чарівну паличку і розпливається в щирій — принаймні, вона сподівається на це, — усмішці.Зачепити терменвокс і змусити його звучати може кожен — це надто легко, варто лише необережно змахнути рукою, плавно провести кінчиками пальців над його поверхнею. Тільки от Квіні відомий один невеликий, але важливий секрет. Зачепити не означає вміти грати.А Квіні якраз вміє.Не дарма ж вони обидві — Ґольдштейн.