Work Text
Підказка: Нарнія, Тісрок і король це AU, Аравіс/Ішаміель/Халід(/Кор?), щоб це запрацювало ;)
Саме дрібниці роблять життя вартим того, аби його прожити, думає Аравіс Тісрок, сидячи за столом переговорів у місті, яке є ні пустелею, ні горами, де вона знуджується від гудячих таркаанців та капризних Лордів; дрібниці, як-от споглядання за золотим Королем навпроти неї, ловити його погляд, аби змусити його зашарітися; такі дрібниці, як дорогий, відданий Ішаміель поряд із нею, і те, як його пальці торкаються її, ніби ненароком, передаючи їй записку.
Дрібниці як згадана записка, вміст якої прискорює її серцебиття, так що вона ледве зберігає рівний голос під час останніх формальностей, так що вона ризикує схопити Ішаміеля за руку за покровом об'ємних мантій, коли вони тікають із кімнати; її крок легкий як у дівчини, як у танцівниці.
— Чому ви двоє, так би мовити, вічно завдаєте неприємностей? — бурмоче Кор, просто за ними, бо, звісно, він помітив і, звісно, він пішов за ними. Аравіс лише передала йому записку зі словами:
— Халід уже в дорозі, — і чекає, поки довга, повільна посмішка розпливеться на його обличчі перш, ніж вона додає:
— І він сказав, що найбільше хоче в ліжко, тому ми не повинні його розчаровувати.
----- CHAPTER BREAK -----
Підказка: Нарнія, Тісрок і Король це AU, Аравіс/Ішаміель, розпорядник Тісрок.
Його обличчя залишається незворушним: Ішаміеля завжди було важко читати, набагато складніше, ніж яскравих таркаанців, що населяють її двір – але Аравіс зараз занадто добре його знає, аби розгубитися, знає ледь помітне посмикування кутиків уст, найменше розширення зіниць, і знає, що її пропозиція шокувала його, навіть коли вона нагадала йому: «Невже її управитель не має на меті допомагати Тісрок в усьому, що їй може знадобитися?»
— Я навіть не міг мріяти… — почав він, хоча вона не втрималася, пробурмотівши:
— О, не міг?.. — злітає з її вуст, перш ніж вона встигла подумати краще, хоча їй подобається ефект, який справляє на нього, спалах його очей, пауза, перш ніж він продовжує, поспішаючи:
— Ти дуже добре знаєш, що я мріяв про Тісрок, але це не означає, що я підходжу на роль батька твого спадкоємця.
Жінка наближається так близько, наскільки наважується, перш ніж заговорити, і хоча Ішаміель заплющує очі, він не здригається ні від її дотику, ні від її слів, коли вона шепоче:
— Називай мене по імені, якщо ми хочемо це зробити — чекаючи на відповідь, Аравіс вимовляє молитву, що злітає з її вуст.
----- CHAPTER BREAK -----
– Я могла б наказати, щоб тебе за це стратили, – говорить вона, примруживши очі до чоловіка навпроти неї, який, здається, як завжди, спокійно це сприймає, навіть коли вона додає: – Мені
слід
тебе стратити за це.
– Так, могла б, – відповідає він, шокуючи її тим, що покидає своє місце, не нависаючи над нею, як вона очікувала від нього, а опускаючись на коліна з грацією воїна – але хто тоді, О Тісрок, зніме ту напругу, про яку я говорив, яка чітко простежується у твоєму настрої, і… – тут він наважується доторкнутися до неї, одна рука лежить над її коліном, від його ваги, тепла та намірів у ній, у Аравіс запаморочилося у голові змушують, – насмілюся сказати, у твоєму тілі також.
— Хай там як
,
— каже вона,
невдало хапаючись за
залишки свого авторитету, підозрюючи, що провалилася, — пропозиція
доглядати за моїм оазисом
, як ти сказав, не дуже шанобливий спосіб залицяння, — але вона не прибирає його руки, а його низький сміх, що відчувається на шкірі – її нагорода.
----- CHAPTER BREAK -----
– Ти знав, ким він був, – каже Аравіс, намагаючись витіснити це знання зі свого розуму, – і нічого не зробив.
Халід дивився на неї важким поглядом, темним та незбагненним у тьмяному світлі лампи, низьким, як його голос, і каже:
– Я знав, що він жорстокий, – хто може знати краще це за молодшого брата, питаю я – і знав, що він хижак і дурень, людина несповна розуму, щоб знати кого й чого боятися, і що він спричинить власне падіння до того, як я зможу отримати задоволення.
– І хоча я не буду просити пробачення за це. Як і за те, що дозволив вогню викувати тебе, – продовжує він, запускаючи одну руку в її темне волосся, зближуючи їхні чола, – скажу, що я знаю тепер – він не цінував багатства, що мав. – Хоч він і не говорить їй:
«Я не мій брат», –
вона все ж чує це, промовлене в кожному шматочку вірності, який його руки віддають їй в любові.