Work Text
Напевно, в якісь такі моменти і починають замислюватися про своє життя. Хоча, варто сказати, що мало хто робить це саме в такому становищі й у такому місці.
Сет прикриває за собою двері, нервово видихаючи, боячись підняти погляд, хоча прекрасно знає, що нічого нового перед собою точно не побачить. Чоловік кілька разів стискає і розтискає кулаки, раптом загострюючи погляд на золотій каблучці на своєму безіменному пальці. У грудях трохи неприємно коле, тому він поспішно стягує каблучку, ховаючи її у внутрішню кишеню свого піджака. Трохи згодом, він розстібає кілька ґудзиків сорочки, запевняючи себе, що в кімнаті просто душно.
Чоловік повільно опускається на коліна.
Складно сказати, коли саме це почалося. Не тому, що це було раптово, просто Сет справді погано пам'ятає. Зазвичай подібні клуби закриті і в них потрапляють через друзів друзів, як власне і Сет, але він не робив це спеціально. Дізнався він про це захоплення Тота випадково, а той був радий познайомити ближче, на що взагалі-то старший був абсолютно не згодний, з цієї ж причини і збирався швидко покинути приміщення щойно переступив поріг.
Тоді він уперше почув чужий низький голос, який змусив його вкритися потом і коліна підкоситися, уперше він відчув щось подібне. Варто сказати, що того разу Сет справді втік одразу ж, великодушно носячи цей голос у своїй голові наступні кілька днів, навіть трохи більше тижня. Кумедним було й те, що чоловік навіть не пам'ятав, що саме було сказано, лише тембр. Низький, м'який, з легким гарчанням у голосі, гарячий. Чи може бути голос гарячим? Ймовірно ні, і все ж через нього Сет повернувся з палаючим соромом у грудях. Зраджувати було боляче, соромно і це спалювало зсередини, але лише кілька годин до. Потім залишалося тільки самотнє спрагле почуття. Жадаюче повернутися ще раз.
Напевно, в такі моменти починаєш думати, чи опинився ти в цій ситуації, тому що тебе недолюбили в дитинстві, чи ти зробив неправильний вибір у житті, чи ти завжди був таким? Правду кажучи, у Сета завжди було це відчуття покинутості. Самотності. Холоду. Можливо, мати була не така турботлива до нього. Можливо, він був дурнем, який заплющував очі на зради дружини, вважаючи за краще вірити в красиву брехню про кохання. Безліч "може бути" і "напевно".
Сьогодні Сет знову на "діловій зустрічі", які, відверто кажучи, зачастили цього місяця. Нефтиді все одно, вона давно не вдома. Анубіс у батьків жінки.
Двері позаду тихо скриплять, від чого чоловік різко здригається, випрямляючи спину. Чується тиха усмішка і широкі кроки, перш ніж світ занурюється в темряву і до світлої шкіри ллє шкіряна товста маска, що закриває очі.
— Ти занадто голосно думаєш, любий. Навіть за дверима можна відчути. — говорить приглушено, над самим вухом, а по світлій шкірі вже піднімаються мурашки і кінчики пальців замерзають від хвилювання.
Відчуття великих гарячих, майже палючих, рук на шиї змушує все єство чоловіка тремтіти й майже благати, щоб ці руки не полишали його, торкнулися ще, зігріли, а ліпше спалили у своєму полум'ї. Шорсткі пальці ковзають по адамовому яблуку, і від них майже нічим не пахне, що чесно кажучи засмучує. Запах міг би бути хоча б ще одним спогадом. Сет би перерив усе місто, але знайшов би цей одеколон чи будь-яке лайно, що мало би цей запах, щоб знову й знову вдихати його, нехтуючи повітрям, але йому лишається задовольнятися лише ледь вловимим свіжим запахом мила.
Легкий поцілунок припадає на кінчик носа. Потім тепло пропадає.
— Ти знаєш процедуру. Роздягайся.
Чути розмірені кроки, що віддаляються, потім тихий шурхіт постільної білизни на ліжку навпроти.
Чоловік судорожно зітхає. Чомусь ця частина здавалася щоразу надто важкою, нібито він оголює не тіло, а серце. Можливо, якоюсь мірою воно так і було.
Сет встає з колін, скидаючи піджак на підлогу, абсолютно не боячись, що з нього випаде щось, бо, відверто кажучи, начхати, потім розстібає сорочку і також скидає на підлогу. Можливо, він не може нічого бачити, але він гостро й виразно відчуває чужий тягучий, настільки ж теплий, спраглий погляд, що ковзає по ньому, охоплює й затягує у свої пастки. Приємно. Приємно знати, що тебе хочуть.
Чоловік так само швидко знімає туфлі, ненадовго затримуючись на пряжці ременя, але більше від хвилювання, ніж від сумнівів. У кімнаті трохи прохолодно, що нерпіятно подразнює чутливу шкіру.
Навпроти чути ще одну м'яку усмішку.
— Підійди.
Це було б складно, якби чоловік не вивчив кімнату вздовж і впоперек, і не навчився орієнтуватися тільки на голос, що став такою яскравою провідною зіркою.
Сет слухняно робить кілька кроків назустріч, зупиняючись, коли відчуває з боків своїх ніг коліна, обтягнуті грубою тканиною. Гаряча долоня лягає на поперек, а великий палець окреслює маленькі западинки з боків хребта. Тепле дихання торкається шкіри десь у районі сонячного сплетіння, від чого серце підстрибує.
— На коліна.
Сет діє одразу ж, ніби завчив, ніби звик. Довгі пальці торкаються його потилиці, врізаються у волосся, повільно стягуючи гумку з тугого хвоста, що цілий день не давав голові відпочити. Червоні пасма розсипаються по плечах і пальці прямують далі, акуратно масажуючи шкіру голови, розганяючи ніжні теплі хвилі по всьому тілу, від чого чоловік хоче тихо прокинутись, але стримується, лише піддаючись трохи назустріч руці, наче лагідне цуценятко.
— Ти став приходити частіше, а сьогодні навіть раніше... — тихо хмикає, нібито задумливо. — Маєш якісь побажання сьогодні?
Не те, щоб Сет не втратив усяку можливість думати, щойно двері відчинилися вдруге. Він мовчить кілька секунд, перш ніж відчути як обличчя починає палахкотіти від легкого сорому. Міг би вже звикнути за цей час.
— Нічого особливого. Без покарання. Похвалу... будь ласка. — Сету здається, що він звучить нерозумно, недоречно, надто наївно. Утім, імовірно це останнє, що він скаже сьогодні.
— Добре. — йому здається, нібито в чужому голосі є невеличка усмішка і від чогось він почувається не так жахливо.
Теплі пальці ковзають по його щоці. На світлу шкіру знову лягає чорна шкіра, тепер у вигляді собачої маски.
— Руки, цуценятко.
Сет слухняно простягає зап'ястя, на які одягаються фіксатори на ланцюжку, і чоловік ненавидить своє серце, що хоче думати про крихітну, непомітну турботу, як-от фіксатори, які м'які всередині й не натиратимуть зап'ястя. Він притягуватиме руки до власних грудей.
На шию лягає трохи важкий нашийник, який поступово затягується.
— Хороший хлопчик. Ти завжди стараєшся для мене, правда? — голос ніжно огортає, змушуючи трохи тремтіти. Можливо, від нетерпіння. — Залишилася остання деталь. Ти ж знаєш, що потрібно зробити?
Сет часто киває, мимохідь опускаючи голову, торкаючись щокою чужого коліна, нібито випадково ллючись на секунду ближче, потім повертаючись спиною й опускаючи голову догори дриґом, піднімаючи стегна. Пож пальцями м'яке покриття, що злегка дратує, від чого пальці трохи стискають ворсинки.
— Молодець. Ти такий слухняний, розумний хлопчик. Усі наші тренування не дарма, м? — у голосі чути посмішку й тихий смішок.
Гарячі руки окреслюють його стегна, ковзають до внутрішньої частини стегна, змушуючи розсунути ноги трохи ширше. Ковзають по западинці хребта, потім назад, начебто проводжаючи хвилю мурашок і граючи з ними в догонялки. Пальці трохи стискають сідниці, переминаючи їх в руках, легко шльопаючи, змушуючи здригнутися. Слідів не залишиться, Сет упевнений, він перевіряв. Багато-багато разів, він оглядав своє тіло, сподіваючись знайти хоча б одну маленьку червону плямочку, але нічого. Він наривався, просив, майже благав, але щоразу нічого.
Ніби все це тільки плід його самотньої уяви, що розігралася.
Позаду чується хлопок відкритої кришки, а потім тихий шурхіт. Через кілька секунд на куприк падає кілька вологих крапель, але не холодних. Тому що він гріє мастило у своїх долонях. Тому що йому не все одно.
Вологі пальці ковзають по круглому колечку м'язів.
— Ти такий гарний тут... Знаєш, твоє тіло ще не забуло минулий раз. Це буде легко, але ти не повинен поспішати, чуєш мене? Гаразд. Стій смирно, крихітко.
Кінчики вух горять від цього вульгарного, вульгарного компліменту. Такого, який він не почує ні від кого більше.
Пальці кружляють навколо злегка почервонілого ануса, злегка натискаючи, поки друга рука ковзає по мошонці, також трохи натискаючи в чутливому містечку, вириваючи гучний видих, і дихання починає частішати. Рука ковзає далі до вже давно ганебно стоячого члена, укладаючи у вологу долоню чутливу голівку, доки вказівний палець легко сходить у піддатливе тіло.
Сет сам собі відмовляється зізнатися, що їхав сюди з уже стояком.
Гаряча долоня починає повільно рухатися на члені, розтираючи предеякулянт і мастило, рухаючись синхронно з вказівним пальцем, до якого доволі швидко долучається другий.
Сет тихо стогне, впиваючись нігтями в покриття на підлозі, чесно намагаючись зберегти своє положення і не зрушити з місця. Згори чується галасливий видих.
— Ось так. Добре.
У його тіло вторгаються вже три пальці, погладжуючи бархатисті стінки і злегка розсовуючи, а друга рука злегка стискає його в долоні, нібито намагаючись вижити з нього все можливе. Коли пальці натискають на його чутливі точки, Сета злегка підкидає на підлозі, але він не змінює положення, тільки протяжно вистогнувши і часто хапаючи повітря ротом, що в масці було трохи важко.
— Хороший хлопчик. Ти таке гарне цуценятко.
Рука зникає з члена, переміщаючись на його живіт, нібито ніжно притримуючи, а пальці залишають його тіло.
— Останній обрис. Твій симпатичний хвостик уже зачекався. — смішок.
Колечко м'язів злегка стискається довкола відчутної пробки, з іншого боку якої був невеличкий закручений догори хвіст, що при кожному русі рухався, і перший час це дратувало. Зараз приємно.
Чужі пальці грайливо граються з кінчиком хвоста, змушуючи той рухатися з боку в бік, рухаючи корок усередині світлого тіла, а потім підчіплюють кінчик і злегка тягнуть, опісля натискаючи на основу пробки знову. Сет приглушено стогне, піддаючись стегнами назустріч.
— Чарівно. Ти чарівний, цуценятко, м?
Чується скрип ліжка, кілька кроків.
— Сядь, милий. Дай мені помилуватися тобою, м? Адже ти такий гарний.
Чоловік слухняно сідає на колінах, мимоволі соваючись стегнами і звично притискаючи руки до себе. Сету залишається тільки сподіватися, що слина в куточку його рота не потече через маску.
На загривку залишається швидкоплинне відчуття гарячих губ, які потім слідують до кожного з плечей і зникають знову. Сет майже розчаровано скиглить.
Поруч розноситься низький сміх.
— Хороші хлопчики чекають, крихітко. Бачив би ти, як мило ти зараз виглядаєш. І все це для мене... Я можу стати жадібним. — усміхається.
Чується клацання і на тумбу ймовірно опускається чужий годинник. Потім змійка, на підлогу падає одяг. Раптово тиша.
— Гм. Милий, не хочеш мені допомогти, м? — за повідець злегка тягнуть, як знак підійти. Сет уже вивчив.
Сет боязко киває, піднімаючись на ноги. Це вперше. Руки сліпо тягнуться вперед, спершу здригаючись, коли впираються у твердий торс, що приховує м'яка тканина. Руки рухаються мимоволі, намацуючи край футболки, тягнуть угору. Коли тканина падає на підлогу, пальці знову торкаються розпаленої шкіри. Сет бореться з бажанням притулитися щокою чи чолом. Тримається щосили. Руки ковзають нижче, стикаючись із холодною пряжкою ременя, до болю знайомою, буквально. Сету доводиться трохи повозитися, щоб розстебнути її наосліп. Пальці стискають краї джинсів.
— Стоп.
Чоловік жалісливо скиглить.
— Ти хотів похвали. Її потрібно заслужити, маленький. — сміється. Тепло.
Сет чує, як власник голосу сідає навпроти, імовірно на те крісло, що раніше його дратувало в кутку кімнати, на яке він раніше акуратно складав свій одяг. Коли йому було діло. Повідець трохи тягнуть, але, відверто кажучи, в цьому не було сенсу, адже Сет сам швидко опускається на коліна, швидко намацуючи пальцями обриси чужого члена і поспіхом стягаючи одяг, що заважає, щоб пальцями акуратно окреслити форму й довжину, жадібно втягуючи той до рота.
Взагалі-то, раніше Сет не вмів нічого подібного і не хотів... мабуть, щось усе змінюється. Чоловік смокче спрагло, неакуратно, трохи поспішно, допомагаючи собі руками й упираючись носом маски в чужий пах. Мружиться і продовжує, поки зверху долинає перший приглушений стогін, а потім ще й ще, на видиху, тихе гарчання.
Чужі стогони були нагородою, майже заповітним бажанням. Сет дуже старався, щоб почути їх.
Чоловік підтискає ноги, злегка натискаючи п'ятами на пробку, намагаючись створити фрикцію і для себе.
Сміх.
— Ха-а, так нечесно, милий. Не сьогодні, не можна.
Сет скиглить, але бере член далі, пропускаючи в горло і втискаючись носом у чужий лобок, слухняно відводячи ноги в сторони. Зверху долинає ламаний стогін, повідець намотують на кулак. Одну ногу закидаючи на інше коліно, замикаючи голову чоловіка в хватці, не даючи відсторониться.
Сет судорожно намагається дихати, але не відсторонюється, намагаючись лизати і смоктати тільки старанніше, стискаючи пальцями м'яке сидіння.
— А-ах, добре. Ти такий слухняний, такий хороший для мене. Такий до біса гарний, ідеальний цуценятко, м? Мені пощастило з тобою, правда? У тебе все краще і краще виходить, гх... Мій хороший, милий песик.
З куточків очей стікають сльозинки, Сет упевнений, що забруднив усе в своїй слині і йому трохи соромно.
Його голову швидко звільняють і силою відтягують за нашийник.
— Я маю тебе нагородити, правда? Ти заслуговуєш на це, мій милий.
Повідець знову тягнуть, змушуючи чоловіка підвестися, і він відчуває як на носі маски залишають поцілунок, а потім на ключиці. Його тягнуть до ліжка, і він залазить на нього на четвереньках і беззаперечно розсуваючи ноги.
Гарячі руки гладять його спину, яку потім всипають сотнями маленьких вологих поцілунків, і руки переміщуються на груди, граючись із чутливими сосками, трохи стискаючи, впиваючись пальцями в груди. Пізніше кінчик хвоста ніби кусають, поступово виймаючи, і чоловік відчуває, як мимоволі стискається довкола порожнечі, відчуваючи неприємну прохолоду, що швидко минає, коли в його тіло легко прослизає чужий член, розповсюджуючи тепло тілом та розносячи приємне відчуття заповненості. Сет нестримно стогне, опускаючи голову.
Поштовхи розмашисті й сильні, такі, що вбивають його в ліжко і швидко прискорюються. Такі, які виявляється подобаються йому найбільше. У вухах дзвенить від мокрих ляпасів шкіри об шкіру, від яких вуха, стегна і плечі горять, а з кінчика члена сильніше тече. Це складно назвати актом кохання, темп майже звіриний, трохи недбалий, але Сету добре і в його голові порожньо.
Гарячі руки стискають його стегна, щоразу із силою притягуючи назад.
— Ти... так добре приймаєш мене. Так добре справляєшся. Ти чудовий, ти знав?... Мені, мабуть, пощастило, раз ти вибрав мене.
Сет стогне голосніше, не втримуючись і трохи схиляючись згинаючи руку, його руки тремтять і мимоволі пальчики стискаються.
Повідець раптом тягнуть, змушуючи його ненадовго задихнутися, перш ніж його спиною втискають у гаряче рельєфне тіло, утримуючи за шию, і Сет відчуває, як холодний ланцюг намотано на чужий кулак. Друга рука опускається на його живіт, акуратніше притримуючи, але не зменшуючи темп.
Сет не був слабким, не був тендітним, просто... відчувати себе в чужих руках було приємно. Знати, що тебе тримають і спіймають у разі чого, відчувати як тебе торкаються з турботою... здавалося особливим.
Чоловік відчуває гаряче дихання за своїм вухом, як чужа рука обіймає його поперек талії. Він нестримно тихо скиглить, сліпо повертаючи голову назустріч тихому голосу.
Поруч чується судомний зітхання.
— Бляха...
Рука з талії зникає і замки на потилиці клацають, коли його тіло знову впускають спиною на ліжко, втискаючись згори, всипаючи обличчя маленькими поцілунками метеликами, зціловуючи піт на шиї та опускаючись нижче, щоб залишити доріжки поцілунків на гострих ключицях і на грудях, Сет не витримує, кінчаючи так і не доторкнувшись до себе. Здається швидко, ганебно і слабко, але зараз йому байдуже, коли по тілу розливається цей приємний жар, який злегка сковує. Сет тягнеться носом наосліп до чужого плеча, утикаючись у вену і намагаючись підвестися, щоб притиснутися ближче.
Під його спину ковзають руки і гаряче тіло само зверху придавлює його, але це приємно. Сет відчуває пульсацію під своєю щокою, а руки самі притискаються до широких грудей.
Йому здається, що власник голосу мабуть трохи більший за нього, імовірно він може закрити його всього своїм тілом. Чомусь ця думка приємна.
Наступного разу вони кінчають одночасно і Сет сподівається запам'ятати цю зламану хрипоту в чужому голосі надовго.
Чоловік зверху не відсторонюється одразу. Він лише перевертає їх набік, залишаючи світле тіло у своїх обіймах, дозволяючи залишитися в такому положенні ще на якийсь час. Нашийник трохи пізніше зникає з його шиї, фіксатори на руках теж.
Сет ненавидів і любив цю частину одночасно. Він відчував, як чуже серце поступово заспокоюється, а чужа шкіра трохи остигає, залишаючись злегка липкою від поту, але це було приємно. Голова порожня і він більше не пам'ятає, як сьогодні вдень бачив, як його дружина цілує їхнього найкращого друга сім'ї, якого він вважав і своїм другом, а рожеві окуляри, що він одягав щодня, розбиваються на друзки, як і слова кохання. Його трохи хилить у сон. Тут безпечно. Тут тепло. Тут не самотньо.
Він так давно не висипався і не спав спокійно.
Коли тіло поруч рухається і чоловік підводиться, Сет рефлекторно хапає його за руку, впиваючись нігтями в шкіру. Той завмирає.
— Ти же знаєш. Я не піду, поки не подбаю про тебе. — у голос заспокійлива посмішка.
Сет повільно розтискає руку. Безглуздо.
Маска залишається на його очах. Домовленість.
Він перевертається на спину. На шкіру скоро опускається тепла волога тканина. Сильні руки акуратно беруть його зап'ястя у свої, розтираючи, на випадок, якщо ті затекли, і стирають піт.
Як... Як же йому зробити це...
— Ти спиш з іншими? — чому це звучить так жалюгідно? чи болісно...
— Хм? — у чужому голосі здивування. — Я чистий, ти ж знаєш. Усі довідки в організаторів, ти можеш переконатися.
— Я хочу, щоб ти спав тільки зі мною. Щоб ми... були ексклюзивними одне одному.
Не те, щоб Сет приходив сюди заради когось іншого чи був готовий робити це з кимось іншим. Вони не обговорювали це на початку.
У кімнаті повисає тиша.
Поступово вона здається важкою.
Руки холонуть від страху. Він усе зіпсував. Попросив забагато. Потрібно було мовчати.
— Добре.
Сет стримує щасливу посмішку, яка не з'являлася на його обличчі вже давно. Занадто давно. Він зберігає стоїчний вираз обличчя, дозволяючи собі трохи насолодитися, як чужі руки знову блукають його тілом, приємно масажуючи й очищаючи. Йому хотілося б, щоб його знову притиснули до сильних грудей, тримали близько й дбайливо, можливо, гладили по волоссю або спині, можливо, говорили щось ніжне, на межі любовного. Але він задовольняється тишею і не сміє просити більшого, намагаючись отримати задоволення від того, що є. Можливо, він навіть трохи задрімав у процесі.
Пізніше він чує, як дзвенить чужа пряжка ременя. Йому не хочеться залишати цю кімнату. Цей момент.
— Як тебе звати? По-справжньому...
Тиша. Усмішка.
— Гор.