Work Text
Дерек не з тих хлопців, на яких дівчата скаржаться бармену, Дерек не такий.Дерек чемний, галантний і неймовірно чарівний. А ще в нього симпатична усмішка.Дерек не здатний переспати з дівчиною, яка перехилила не один зайвий келишок і точно не відповідає за свої вчинки.Дерек не користується ситуацією і вже точно не обертає її собі на користь.Дерек не...
Пенелопа телефонує пізно ввечері вся в сльозах, чим не на жарт його лякає. Дерек відкладає все та мчить до неї щодуху попри всі затори та не кращу січневу погоду. І так, до речі, він не впевнений, що не порушив дорогою кілька правил дорожнього руху.Це має бути смішно — він очікував, що їй щонайменше загрожує смертельна небезпека, а отримує плутані скарги на Кевіна, виставлені в рядочок винні пляшки на кухонній стільниці і штопор, щоби їх відкрити. Дереку добре відомо, що їй не можна багато пити. Та хіба ж можна опиратися такому благальному погляду?Пенелопа потягує біле вино і не закушує. Дерек — навпаки — налягає на сир, нахвалюючи його в надії, що вона теж не встоїть. Відібрати келих і сказати «крихітко, тобі вистачить» чомусь не знаходиться сил. Та й хто він такий, щоб сперечатися з Пенелопою, свято переконаною, що чоловіки тільки й прагнуть, що командувати жінками? «Але ти, Дереку, не такий». Він киває, погоджуючись, і відправляючи в рот чергову криво відрізану скибочку. Він не такий.Пенелопа обирає фільм. Вона обіцяє до перегляду щось легке, невигадливе і світле. Дерек не заперечує: може, швидше засне. Вона, не він. У нього он іще тарілка сиру і пів келиха напівсолодкого — готовий просидіти хоч до ранку, акуратно обіймаючи подругу і час від часу відпускаючи безглузді коментарі, що змушують її сміятися.Пенелопа кладе йому голову на груди, лоскочучи пальцями живіт, і бурмоче щось про прес та його зв'язок із грецькою міфологією. Дерек цілує її в маківку, рефлекторно поправляє блондинисте пасмо, що звисає їй до очей, і намагається зосередитися на фільмі. А потім Пенелопа запитує:— Невже мене так складно любити?Дерек здивовано супиться: це найбезглуздіше запитання, яке він чув у житті.— Тобі, звісно, не зрозуміти, солоденький, тебе всі люблять.— Кількість не означає якість, — навіщось відповідає Дерек, і, здається, саме це стає початком кінця.Пенелопа піднімає голову і Дерек остаточно втрачає розуміння того, що відбувається на екрані. Чому фільм називається «З любов'ю, Розі», ймовірно, так і залишиться для нього загадкою.— Мабуть ти маєш рацію. Іноді хочеться обміняти любов усіх на любов одного. І щоб взаємно, яскраво, чисто, пристрасно! — Пенелопа розмахує руками, активно жестикулюючи. — І щоб без сварок. Або щоб вони одразу обговорювалися. Як у нас із тобою, Дереку.Пенелопа повертає голову і цілує його через футболку біля самого серця. Дерек втягує носом повітря і починає подумки рахувати до тридцяти. А потім — у зворотній бік.Ближче до опівночі та до кінця фільму, жодної секунди з якого він уже не згадає, Пенелопа кладе йому руку на коліно, стискає і шепоче «я тебе люблю». Відповідь застряє посеред трахеї. Це звичайні для них слова, що звучали сотні разів. Але зараз, чомусь тільки зараз Дерек справді відчуває в них абсолютну чесність, вловлює тонкі відгомони того самого почуття, що тліє у грудях уже не один рік.Дерек не з тих хлопців, на яких дівчата скаржаться бармену. Він не користується ситуацією і вже точно не обертає її собі на користь. Дерек не такий, ні. Але він і не відсторонюється, коли Пенелопа знаходить його губи своїми.Вірніше, він намагається. Але вона немов шторм, немов буря, немов дев'ятий вал, що накриває з головою і тягне на самісіньке дно. Дерек не проти бути потопельником, якщо знайде спокій у її обіймах.Десь у закутках підсвідомості свербить думка про неправильність того, що відбувається. Однак Дерек вже відповідає на поцілунок, ковзає долонями до пишних грудей, гладить стегна і тоне. Тоне в її чуйності, в її ласці, в її диханні, що злегка гірчить від алкоголю.Пенелопа майже не роздягається. Лише стягує спідню білизну, піднімаючи поли домашнього халата, і перекидає через Дерека ногу. Коли встигла тільки роздягнути його — одному Всевишньому відомо. Вона вимоглива, гаряча й абсолютно прекрасна.— Дереку... — ім'я, що виривається у неї із тихим присвистом, він ловить губами і насолоджується моментом.Пенелопа рухається рвано, не здатна підібрати потрібний ритм, але Дереку багато не треба,
він і так на межі. Його руки, здається, живуть окремим життям: притискають, погладжують, дражнять, прагнуть забезпечити найвищу насолоду. Пенелопа вигинається і стогне, прикриваючи очі.Що там сказав Кевін? Вона не ідеальна? Можливо, за чиїмись дурними стандартами; можливо, той йолоп мав на увазі щось зовсім інше, але для Дерека... Для Дерека не знайдеться нікого краще.Тому що це вона. Його крихітка, його солоденька, його Пенелопа.
Дерек все розуміє, зустрічаючись із нею поглядом уранці. Вона шкодує: дивиться розгублено і недовірливо, схожа на загнану здобич, і йому зовсім не хочеться бути хижаком. На килим у вітальні з нього скапує ще тепла вода, та всередині чомусь все охоплює холодом, варто Пенелопі зачинити двері, тікаючи з купою одягу в руках і Кевіном під боком.Дерек спостерігає за нею у відділі, Дерек дивиться на неї через відеозв'язок, Дерек спілкується із нею телефоном — хоча в останньому випадку, ні, не так, він спілкується з технічним аналітиком ФБР Пенелопою Гарсією, а не своєю крихіткою. Прибувши в Бюро, він подумки зважує всі за і проти, а потім усе ж таки йде до неї.— Ну все, золотце, досить, — швидко починає він, ковтаючи камінь, що казна-звідки взявся посеред горла. — Нам вже час сісти і про все поговорити.Пенелопа не хоче цієї розмови. Вона заїкається, часто кліпає, уникає дивитися прямо в очі, смикає пухнасте звірятко на кінці фіолетової ручки. Вона нервує і точно шкодує про те, що трапилося.Дерек ковзає по ній поглядом і, зібравши всю волю, широко усміхається. Адже він не з тих хлопців, на яких дівчата скаржаться барменові, адже він чемний, галантний і неймовірно чарівний. І усмішка в нього симпатична.— Ви посварилися із Кевіном, ти подзвонила мені, ми пили вино, їли сир та попкорн і дивилися фільми, — каже він, простягаючи до неї долоні, але відчайдушно сподіваючись, що вона не ризикне їх стиснути. Занадто живі спогади про те, як ця шкіра палала під його дотиками.— І ти... — Пенелопа дивиться, широко розплющивши очі, ледь розтуляє рот і, схоже, відчайдушно намагається відшукати в пам’яті потрібний їй спогад.Брехня, кажуть, як і ліки, має свої протипоказання та побічні ефекти. Протипоказання Дерека має ім'я Пенелопа Гарсія. Побічний ефект — біль у районі серця, кішки, котрі точать кігті об ребра зсередини, і необхідність посміхатися, немов нічого не трапилося.Утім, для Пенелопи ж і не трапилося, правда?...— Заснув на дивані.— Заснув на дивані!Радість, що виблискує в погляді Пенелопи, настільки щира, що Дереку хочеться завити. Натомість він лише відповідає на обійми і хитає головою, немов повірити не міг у ті дурниці, котрі вона собі нафантазувала.Але ж це так, вірно? Адже Дерек не з тих хлопців, на яких дівчата скаржаться бармену. Дерек не здатний переспати з дівчиною, яка перехилила не один зайвий келишок і точно не відповідає за свої вчинки. Дерек не користується ситуацією і вже точно не перетворює її собі на вигоду. Дерек не користується ситуацією і вже точно не обертає її собі на користь.
Дерек дивиться на двері, що зачинилися за усміхненою Пенелопою, обіймаючою Кевіна, і заплющує очі.Брехня задля блага не повинна мати побічних ефектів.На жаль, саме в неї їх найбільше.