Work Text
Колись у давнину, в самому серці Франції, подалі від очей простих людей, тихенько жили у невеличкому містечку чарівники. І був у них замок, сповнений чарів, до якого щороку приходили вчитися діти, щоб оволодіти найвеличнішою з наук – магією.І були серед них мир та спокій до народження дуже обдарованої дитини, що була єдиним живим спадкоємцем дуже древнього роду. Його талант був неймовірним. Він швидше за інших учився та розумів набагато більше, ніж більшість дітей його віку. Кожному, хто дивився в його вічі, здавалося, ніби юнак знав відповідь на будь-яке запитання. Його любили та шанували, деякі навіть вклонялися йому.І хоч мав той юнак, здавалося б, усе чого тільки могло бажати серце, був він надто себелюбний, неприязний та пихатий.Минали роки, парубок вивчився в тому ж замку й, як і всі чарівники до нього, випустився та покинув його, щоб прокласти власний шлях у майбутнє. Надалі обрав він шлях політика й, не прийшло багато часу, як своїми хистом та знаннями зміг завоювати серця містян. Таким чином, уже дорослий чоловік отримав необмежену владу.Але з часом ситуація погіршилася: жадібність скувала його серце. Він зажадав забрати всю магію лише собі й стати єдиним її власником. Саме з такими думками, вдавшись до допомоги темної магії, заплямував той визначний чоловік свої руки кров'ю.Його безчинства зрештою привели його до воріт того ж замку, який він колись залишим у минулому та магію якого завжди, у глибині свого жадібного серця, жадав привласнити. Проте, зустрів він опір. Випускники та вчителі школи плече в плече гордо боролися проти спільного ворога. Однак, навіть об'єднавши зусилля, протистояти недругу було складно.І тоді найстарший і найсильніший з них, у пориві зупинити жахливий ритуал, застеріг чоловіка.Проте темний маг лише посміявся зі слів старого. І тоді літній чоловік побачив, що серце людини перед ним не знає ні любові, ні прощення, ні жалю.Їх охопив відчай, бо не в силах були вони повністю спинити це лихе дійство. Тоді вони вирішили, що краще покладуть свої душі у цій битві, аніж підкоряться ворогу – і взялися за руки й перенаправили темну магію.Тієї ж миті темний маг обернувся на потворного звіра, а обряд наклав закляття на замок та містечко, разом майже з усіма мешканцями.Дні складалися в роки й світ забув про чари, школу та всіх, хто на той час в ній перебував: бо ритуал відібрав мешканцям містечка пам'ять про все, що хоч якось пов'язано з магією.Троянда - останній шанс зняти прокляття, що залишили за допомогою магії відважні герої, була зачаклована.Якщо злий чаклун зможе покохати іншу людину і здобуде її кохання до того, як упаде остання пелюстка – закляття втратить силу.Якщо ж ні, то жити йому чудовиськом до кінця своїх днів.Соромлячись своєї нелюдської подоби, чаклун зачинився в замку.Роки спливали – і маг упав у відчай. Бо хто б це зміг покохати чудовисько?