Work Text
Ендрю не надто позитивна людина. можливо, жорстоко, але як радіти, коли робоча рутина наздоганяє тебе навіть у вихідні. чорт, знову. працювати в пекарні престижно, особливо у Леваді, адже це реально затишний куточок з неймовірним ремонтом та дизайном. не дарма ж рейтинг високий. ззовні це нагадує якусь кульку, чи солодку вату рожевого кольору, а всередині ще краще. там шось типу виставки солодкого, а вікна відчинені, щоб інші нюхали і захотіли їсти. не знаю, звідки у керівництва стільки грошей, але нехай.. справа Ваймака. та і це хобі з дитинства, як-не-як. мати змогу робити кекси у 8 – крутий досвід. всі стрибали від щастя, але навіть тоді Міньярд розумів, що випічці не вистачало форми. зараз йому потрібно багацько грошей, тому весь час бере по декілька змін, а згодом реве через безсоння. хоча, що таке сон? він не знає цього слова ще відтоді, як пішов до школи. тож, сьогодні особливо все ненавидить, бо скоро свята, і доведеться бачити недоречні усмішки смертних, коли вони замовляють щойно виготовлений соковитий тортик. все ж, заклад має чарівний вигляд з тендітною ялинкою і прикрасами на стелі. дякувати Ранпо, снігу нема, адже ще й терпіти, як індивіди роблять фотографії в ньому, заносять в пекарню і кидаються сніжками – нестерпно. от би вони повбивали одне одного ^^#
— земля викликає Ендрю. часом не думав про покупців? гадаєш, вони зачаровані твоєю красою, тому тут?
— Нікі, закрий писок, будь ласка. та і зачаровані ті радше булочками, а не мною.
— годі тобі, всі ми знаємо, що ти красень. не заперечуй. і не заперечуй те, що дівчина за 4 столиком поглядає. зроби щось.
— може мені ше чечітку станцювати, чи сальто провернути? я ж усе вмію.
— зануда.вітаю, це Геммік. ще один довбень, який тут працює. із цікавого: високий зріст. а так, це заноза в дупі, яка постійно надокучає. не було такого дня, щоб не влупив жодного коментаря про блондина. хоча, можна зрозуміти. кого тут ше чіпати. зазвичай, бойфренда, але, на жаль, його сьогодні нема. хоча, на щастя. не знати, що гірше: жарти Нікі, чи він закоханий. — мені 1 еклер та круасан з вишнею, — раптові слова розігнали діалог. доводиться прийняти факт, що на роботі. хотілося впихнути це на Нікі, але та гадіна злиняла. окей, витерпіти одного не так погано. ще й привабливого чувака з рудим волоссям, навушниками, гарним одягом. цей район таких має, бо Міньярд перший раз бачить. ну, якби ще виходив з 4 стін, то ситуація була б краща.— з собою, чи в закладі? — не можна не помітити оцінювання з голови до ніг після проговореного. шо за наглість.
— з собою, — робить те саме.
окей, просто взяти і покласти.
— а можна мені пиріг з чорницею? — підбігла та дівчина з 4 столу.
— зачекайте, зараз прийде мій колега та з радістю прийме ваше замовлення.
— гаразд, — вона пішла назад.
— здається, леді засмутилася через тебе, — мен подав знаки життя, а то працівник забув, шо він досі тут.
— а мені що до того.
— як жорстоко, — відчуття, що його вигляд не відповідає фразі, яку промовив, бо надто самовдоволений.
— життя жорстоке, — не можна не додати такий очевидний факт.
— цікаво, чому ж такий грубий хлопець популярний? — отже, все чув. бовдур.
— підслуховувати чужі розмови – не дуже гуманно.
— а шо можу вдіяти, коли ви на всю касу це обговорюєте.
довбаний Геммік.
— закриєш вуха, — перше, що спало на думку.
— наступного разу так і зроблю.
— надіюся, його не буде.
— ще й як буде, жабко.
якого милого?
— все сказав? тепер забирай солодке, і шуруй звідси.
— вибач, але ти, напевно, не помістишся в цей пакетик.
— хаха, як дотепно. 1 бал зароблено.
— залишилось ще 99?
— міліон.
— як забажаєш, я можу і більше, красунчику.
— молодець, покажеш свої можливості, хмм, дай вгадаю: ніколи.
— це ми ще побачимо.
і що це було? він підморгнув, чи вже марення? шо за дивак. ну і день сьогодні. не хоче повертати голову, бо знає, шо очікує. — ти подивись! мене не було хвилини, а ти залицяльника надибав, — Нікі та його 32, на весь рот, уважно слухають.
— не мели дурниць. це просто клієнт, — мусить тримати образ.
— ага-ага, я бачив твої очі. ти б запхав його у пакет для сміття, викрадаючи. він повністю твій типаж, чи ти вже відмовляєшся від своїх слів?
— блін, розсекретив мій план. ні, не відмовляюся. те, що він мій типаж – не значить, шо повинен подобатися.
— бож, та хоч собі не бреши.
— мені дуже важлива твоя думка.нічого незвичайного протягом дня не було, лише під кінець знову підійшла та дівчина. чесно, Дрю уже був налаштований грубити, але зʼясувалося, що вона хотіла до них на роботу, а до інших боялася підходити. не знаю, чому викликав довіру. це ж дивно. зазвичай, люди тікають від нього. її звати Рене. бачити, як Вокер прагне відчайдушно потоваришувати – бісить. улюблений Нікі призначив слідкувати за нею та її стажуванням. тільки цього не вистачало для повного щастя Міньярда. нарешті час додому. зібравши усі речі, він пулею вилітає, але пригадує, що у брата скоро день народження, тому доведеться весь вечір тинятися і обирати подарунок. ну от, шо за нечисть. можна сходити на ринок на сусідній вулиці, він ще відчинений, але навряд щось нормальне залишилося. це тільки в інший кінець їхати. як же лінь, але мусить. все ж, брат завжди шось купує. хлопець, звісно, падлюка, та не настільки. тільки заходить на зупинку і хоче увімкнути дорогоцінні навушнички.. — ми знову зустрілися! — пролунало збоку. звісно – той дивак. кліше якесь. потрібно тікати звідси. і якнайшвидше.
— ви помилились, — ну так, ше говори з ним.
— та ні, я впізнаю тебе з сотні.
в холостяку, чи шо?
— не перебільшуй.
— реально. це знак – двічі побачитися.
— таро не забудь дістати.
— для тебе все, що завгодно.
— ага, звісно.
— зараз робитиму приворот.
— очікуєш, шо після цього я стрибну до тебе в обійми?
— чесно кажучи, і не тільки. це погано?
— просто без сенсу.
— справді? тоді потрібно віднайти його.
— не старайся, все одно не зможеш.
— не роби поспішні висновки, жабко. зачарую і не встоїш.
— ну ляпнув. як бачиш, моє тіло все ще на ногах.
— я просто не напружився.
— пружитися будеш в туалеті. і перестань мене жабою називати.
— ти не розумієш! не «жаба», а жабка! зовсім різні слова. і я не просто так називаю. твоя шапка нагадує їхні лапки.
— дякую, я її більше не надягаю.
— ніби я перестану тебе так називати.
— бож, все. набрид, а пройшла лише хвилина.
— це честь для мене, любчику!
— окей, «жаба» – непогана кличка.
— годі тобі. так що ти тут робиш?
— не твоє діло.
— не будь злюкою.
— а то що?
— нічого.
— тоді добре.
— кажи.
— і шо мені з тобою робити.
— цілувати.
— канєшно, розмріявся.
— а шось не так?
— шо ти причепився. я взагалі зайнятий і поспішаю.
— куди?
— навіщо тобі?
— ну?
— подарунок придбати.
— можу зʼїздити з тобою.
цього ще не вистачало, але від нього ніяк не втечеш.
— роби, шо хочеш.
— ура!! їхати наодинці з мутним типом, який говорив фігню – не дуже заманливо, та це єдина компанія, на яку спроможний блондин. дожився. все не так погано. він просто запитував базові речі, а інший максимально викручувався. треба хоч комусь перед смертю місце знаходження надіслати, на всяк випадок. правильно. він не можу померти з непоганими заощадженнями вдома і недоглянутими серіалами. — то куди підем?
— а куди пропонуєш?
здається, що саме це він і хотів почути, бо після, аж підстрибнув.
— о, у мене є багато ідей! для початку – «Смайлик». там буде багато прикольних штучок. наступна ціль: «Werton». недавно відкриття було, тому знижки. «Крик» – високі відгуки і продажі. якщо одяг, то «Sunsey», «Cropp». продовжувати?
— кріпово.
— та чого? у мене робота з цим пов’язана, тому я знаю.
— ти працюєш? не вірю.
— уявляєш. для нашого майбутнього гроші заробляю.
— почалося. ідем в твій «Смайлик».
і саме тоді прийшло розуміння, що Міньярд навіть не знає імені хлопчиська.
— як тебе звати взагалі?
— ууу, Ендрю, цікавишся мною? мило.
— що за? — сказати, шо в нього очі на лоб вилізли – не сказати нічого.
— ти дурненький, якщо гадаєш, що на твоєму бейджику пусте місце. — саркастично відповів рудий.
— бля, точно. то як тебе звати?
— Ніл. Ніл Джостен.
— ну хоч імʼя в тебе гарне. підсумки дня: вони сходили в усі кляті магазини. той бовдур накупляв всякої фігні, навіть наліпки з Аркейном й подарував Ендрю. слід визнати, що з нього класний радник, тому вдалося обрати шось нормальне. вони доволі пізно розʼїхалися, але нічого. той зараз на своєму зручному ліжечку, хоча ноги відвалюються, бо не звик довго ходити. ще б глянути якийсь фільм і спати. підйом о 6 ранку… #
сьогодні чудова погода, як на грудень, тому Ніл вирушив на прогулянку звичним шляхом. вона складається з трьох фаз :
– біг з дому до лісу. схід сонця, прекрасні краєвиди.
– легкі рухи. тому що, бляха, він і так туди ногами ненормально летів, ще назад потім. це найкращий час протягом дня - те, що змушує його вставати з ліжка вранці: тиша, спокій, а головне ні душі навколо.
– нарешті пробіжка додому. він радіє, адже дорогою завітає до Левади.увійшовши, рудий відчув приємний аромат випічки, а особливо круасанів. не забув привітатися з персоналом, чи з конкретною людиною.
— я вже надіявся, що ти не прийдеш. — лунає голос білявого.
— від мене так легко не позбудешся.
— клас, я бачу. замовлення?
— так. один круасан з вишнею і гарячий шоколад. в закладі.
— все?
— тебе ще можна. — можна помітити, що вуха Ендрю почервоніли.
— ваше частування буде готове за хвилину.
— дякусики, жабко! буквально через секунду принесли десерт. той навіть не встиг розміститися. його несла дівчина. та сама, котра вчора підходила до Міньярда. навіть зараз це дуо перешіптується. може бути таке, що вони насправді таємні друзі? коханці. ні-ні. хлопець відразу ж відкинув такі думки. не визначився, що гірше. він не думав, що його захоплення може бути гетеро. ну ріл, радар ніколи не підводить, тому то просто неможливо. доївши та прибравши, Ніл ішов до виходу і встиг роздивитися бейджик панянки. «Рене Вокер». цікаво..#
з того часу Джостен кожного дня приходив. і ні, не через Ендрю. хіба трошки. їжа реально приголомшлива, а головне нова і свіжа! всі ті чуваки вигадують різні комбінації, перед якими не можна встояти. та і ціни доступні. і там.. так комфортно, наче справжня домівка, котрої у нього ніколи не було. за декілька тижнів той встиг здружитися з усіма. Нікі просто сяє кожного разу, коли його бачить. Геммік змусив Ніла поділитися контактами. якось воно закрутилося, і зʼявився номер Міньярда. щодо нього. не сказати, що він був сильно задоволений візитами гостя, але згодом змирився. прийняв у зграю, хоч і не повністю.— хей, друзі, я що тут подумав. скоро Різдво, чому б нам не відсвяткувати разом?
— це жахлива ідея. — відсахнувся блондин.
— а от і ні! Ніл, правда?
— е, я не знаю.
— що ж, я пропоную тоді зібратися у тебе.
— щ-що?
— ти боїшся нас? може приховуєш щось?
— та ні, але це якось раптово.
— нічого, у тебе є декілька днів підготуватися. з нас алкоголь!
— Ендрю, ти в ділі? — запитала Рене.
— в такому випадку – звісно. не можу пропустити нагоди побачити квартиру нашого шанованого постійного клієнта. — вимовив підморгнувши.
— от і вирішили! пʼятеро: я, Ерік, Вокер, Ніл та Міньярд.
щось не дуже Джостену подобається ця ідея.#
через 4 дні уже вдома, замість кооперативу, рудий думає про бомбу сповільненої дії — те кляте Різдво. мало того, що він прибирав і готувався, то ще зараз переживає через ту компанію. він сам не знає, чому так страшно, адже нічого такого в цьому нема. і все це завтра! дім, як-не-як, частина вашої душі.квартира Ніла доволі об'ємна та розташована в центрі міста на п'ятому поверсі однієї з забудов, не дуже далеко від Левади.коридор невеличкий із вішалкою для одягу та підставкою для взуття. зліва велике дзеркало, а на стінах гірлянда у формі сніжинок.далі, ви помітите ванну. в кінці стоїть умивальник із тумбочкою, а також дзеркалом, але малим. зверху, в поличці, розміщені шампуні, гелі, косметика, догляд за лицем та засоби особистої гігієни. біля неї унітаз зліва, а після відразу видніється джакузі в правому кутку, в яку хочеться поринути. пральна машина та корзина біля дверей. закінчує арсенал рушникосушка, яка є незамінною у використанні та гачки.гостьова. насправді, якимись особливим меблями не відзначилася, та і не часто використовується. там лише ліжка, мініатюрний шкаф, стіл та декілька іграшок. найкраще — вид з вікна, котрий показує парк.відразу вітальня, яка зараз має найкращий вигляд, адже саме тут будуть сидіти гості. всі стіни прикрашені новорічними різнокольоровими декораціями. також з лівого боку штучна ялинка, а над нею телевізор. навпроти — дивани зі столиком, який завалений їжею.кухня. в центрі круглий стіл з корзиною фруктів, при вході телевізор, зліва холодильник, а справа кухонний гарнітур, де саме кипить робота, адже рудий все ще вважає, що закусок недостатньо.робочий кабінет. також нічого особливого. шось формальне. там живуть всі файли, а також техніка.спальня – найулюбленіша частина його дому. вона просто неймовірна. середнього розміру, але всі його речі ідеально займають простір. оформлена в оранжевих тонах, проте стіни зелені. у нього два улюблених кольори, адже не може визначитися між цими відтінками. у різних стилях, бо Нілу ніколи не подобалася однорідність. найголовніше в цій кімнаті – постери. гордість. стільки плакатів ще ніколи не збиралися в одному місці. перший, який ви одразу помітите з Kaiju No. 8 із його улюбленими персонажами : Хошіна, Ашіро та Нарумі, котрі застигли у чарівних позах, ніжно усміхаючись фірмовими виразами обличчя, одягнені у підходящі образи, які розкривають всю красу. Нарумі посередині, Ашіро зліва та Хошіна справа. Нілу здається, що єдине заради чого він прокидається – застигання від постера, після чого одразу ж поринання у спогади. він дуже специфічно його придбав, бо буквально довелося битися з якимсь хлопцем, що качав права на ЙОГО плакат, але Джостен переміг, залишивши супротивника у відчаї. отже, плакат також є згадкою про ту маленьку, але прикольну витівку, яка зробила його кімнату тою, якою вона є зараз. присутні ще плакати з AOT, BSD, link click, Given, Moriarty the Patriot та інші. вони трохи менші за розміром, але покривають усі стіни, не залишаючи вільного місця. всередині також ліжко з колекцією іграшок, а над ним лед стрічка. справа стіл, шкаф і маленька бібліотека з книжками.ну якось так. якщо подумати, юнак ніколи не запитував, що цікавить товаришів. зрозуміло, що знає якісь базові речі, але глибше ні. було б круто, якщо ті поділяють його ж захоплення. хоча б читають. можна ж обговорювати новинки, чи якийсь кринж, як Аделіна. Нікі шарить за серіали. єдине, що відомо. словом, пора спати. #
день X в розпалі. от-от всі прийдуть. Ніл нервує, і дуже сильно. якщо це буде так помітно, він не витримає. сто разів уже протер пил, перемив підлогу, перемістив частування. навіть соцмережі не допомагають розслабитись. на годиннику 18:55. (вони домовилися о 19:00)
5 хвилин і смерть. чудово. Джостен направлявся до туалету, але почув, що в двері подзвонили.
— хто це?
— Санта.
Ендрю. він хоча б не один? будь ласка.
очевидно, що він сам. кого рудий намагається надурити.Міньярд зняв взуття, верхній одяг і попрямував за ним. тепер Джостен бачить, що у того шикарний вигляд: класичний чорний костюм з прикрасами на шиї, колечками. а ще, той неймовірно пахне персиками.— закінчив розглядати мене?
— ні, підійди ближче.
— ти такий впевнений, що я це не зроблю?
— зовсім ні. я чекаю.
— не забувай, що тут нікого нема. ну, чи є?
— поки що нема.
— це добре.
жарти-жартами, але блондин почав підходити, а серце Джостена навпаки.
— куди поділася твоя сміливість?
дзвінок у двері. як вчасно! хлопець миттю полетів відчиняти, тікаючи.
на порозі стояв Геммік з повними пакетами та Ерік. отже, Рене не з ними.
— мій дорогенький!! як ти? Ендрю вже тут?? як ти витримав хоч секунду з ним наодинці. мені шкода, що змусили чекати. ходи поцілую в знак вибачення.
— не чіпай його.
— ой-ой, невже ревнуєш?
— ні, просто ти придурок.
— вдам, що повірив.Ніл просто все вислухав і коли ті заспокоїлися – запросив до вітальні.
— тут доволі просторо. дуже гарно. — поділився Ерік. Нікі також підтримав розмову, заваливши компліментами. от і останній дзвінок. Вокер.— привіт.
чому ж так незручно?
— вітаю! заходь.
хлопець помітив, що вона тримала щось у руці.
— ось, ти першим отримуєш мій подарунок.
— що це?
— знаєш, а негоже розповідати. глянеш пізніше. ідем?
— добре.усі в зборі. вечір проходив спокійно. вони поїли, потім дивилися новорічні фільми, але, коли Геммік дістав алкоголь — розпочався хаос. Рене з того горя не витримала і заснула. Ерік з хлопцем у власному світі. залишається, як завжди, жабка. варто було б заговорити, але про що? схоже Міньярд відчув.
— покажи свою кімнату.
ну. це вже краще, ніж спостерігати за дикунами. — ти ніколи не говорив, що цікавишся аніме, — каже з нотками приємного (?) здивування, коли заходить.
— а ти і не питав.
— тут.. дуже затишно.
— ти вмієш говорити щось хороше?
— ще одне слово – перестану.
— мовчу!
легка усмішка промайнула на лиці Ендрю. в романтичних серіалах зараз був би ідеальний момент для поцілунку, але, на жаль, вони не там.
— в мене є дещо для тебе.
— тільки не алкоголь. і так нудить.
— ні, це подарунок.
Ніл поліз в свою шафку і дістав коробку з візерунками.
— що там?
— можеш глянути.
— не ревітимеш?
— та ні.
— це.. піжама? стоп. там ще якийсь малюнок на папері? о боже, знову жаба.
— саме так. ззаду ще привітання написане.
— дякую.
— це спирт на тебе так впливає? треба частіше пити.
— я зараз передумаю своє віддавати.
— в сенсі?
— мій подарунок.
— але ж ти прийшов з пустими руками.
— ага, але Нікі все ще з пакетами. я просто попросив заховати.поки він пішов за подарунком, Джостен намагався тримати себе в руках. здається, що от-от з його рота вилізе повна дурниця. якщо раніше він міг відмахнутися, то в такому стані — точно ні. отже, то були кекси з ялинками і його імʼям. так мило. зрозуміло, що Міньярд спік сам, що робить це ще більш дивовижним. рудий вирішив провести друзів в гостьову, відігнавши Ендрю митися першим. проігноруємо те, що він взяв одяг Ніла, бо свій забруднив. проігноруємо те, що він ледь не впав, коли заходив, і проігноруємо те, що вмостився на ліжко Джостена.— глянемо щось? — сказав Ніл, аби розвіяти напругу.
— що хочеш?
— тебе.
окей, з Ендрю реально щось не так.
— ти раніше такого не казав.
— а ти раніше не лежав зі мною в одному ліжку.
— так легко прийняв це?
— скажу більше: я хочу тут спати, якщо можна.
— по канону – ти повинен іти на диван, але я забороняю.
— от і домовились.
— завтра не пожалієш?
— ні.
— тоді норм.
— до речі, я аніме теж дивлюся. шарю за всі, котрі на постерах.
— ОГО. тоді вирішено! дивимося якесь аніме.
— угу. ці монстри всю ніч дивилися аніме, а зранку не могли розплющити очі. здається, Нікі, Вокер та Ендрю змирилися з тим, що їм влетить від Ваймака, тому не сильно поспішали. щодо Ендрю. він реально нічого не казав, навіть не звинувачував Джостена, що засунув в одну постіль. що з ним? це натяк на те, що можна робити більш наглі речі?#
наступного тижня Ніл вирішив запросити блондина в кіно. наскільки це хороша ідея?
він роздобув інформацію, що хлопцю подобаються жахи, тому знайшов якийсь рандомний фільм зі списку в такому жанрі, а після придбав квитки. залишилося тільки змусити звіра погодитися. невідомо, чи це буде легко. усміхаючись, Ніл прямував до Левади.
— подивіться, хто прийшов! що замовлятимеш?
— думаю, на сьогодні достатньо буде кави з тістечком.
— наказ зрозумів. — Нікі зімітував капітана.Джостен зайняв місце, і почав думати, як краще заговорити до Ендрю. його, до речі, шось не видно на горизонті. в туалеті? саме так, він вийшов, ідучи до каси, але чомусь ігнорує хлопця. щось той бовдур надто тихий.— схоже, що наша дитина досі соромиться за свій вчинок?
— ой бляха, замовкни.
— це твоє завдання, адже зараз нестимеш замовлення бойфренду твоєї мрії.
— я тебе ненавиджу, Геммік. всією душею.
— і я тебе люблю, дарлінг.незграбно несучи смаколик, блондин молиться, аби «бойфренд його мрії» нічого не говорив за Різдвяну ніч, і про те, що він вчудив і ляпнув.— дякую.
— ага.
— можеш присісти?
— у мене клієнти.
— та буквально декілька хвилин.
— що ти хочеш?
— тебе. — Ендрю позеленів. — вибач, не міг стриматися.
— гаразд, я іду.
— ні, чекай! я хочу дещо запропонувати. сходи зі мною на фільм післязавтра.
— це що, побачення?
— вважай, чим захочеш.
— тоді я відмовляюся.
— чому??
— яка з цього користь.
— ти серйозно?
— абсолютно.
— буде весело.
— і все?
— я куплю попкорн.
— післязавтра кажеш?
— угу.
— домовились.#
так і вийшло. рудий в хорошому настрої, обираючи аутфіт. хочеться щось просте, але водночас стильне. поки зупиняється на білій сорочці, класичних чорних штанах, конверсах. не забуває про браслети, одного з яких він вручить Ендрю. ну і куртка. цієї ночі Ніл швидко не засне, бо почнуться базові думки щодо завтрашнього дня. удачі. Міньярд не пасе задніх, а також реве через хвилювання. ще одного сорому він на переживе. блакитна кофта, чорні широкі джинси, кросівки найк, куртка, шарф, шапка — достатньо. наче норм.вони домовилися зустрітися в 19:40, хоча фільм о 20:20. життя тривожників — воно таке. Ніл сто раз перевірив квитки, а Ендрю час на телефоні.
— я думаю, ми уже можемо сходити по попкорн, — сказав рудий о 20:10.
— ага, все одно ти платиш.
Ніл закотив очі.
— звичайно.
вони обрали зі смаком карамелі, а ще взяли воду. коли Джостен хотів розрахуватися, блондин його зупинив і зробив це сам.— і що це було?
— перевірка.
— яка?
— наскільки добре ти дотримуєшся обіцянок.
— і як?
— непогано.коли оглянули білети, парочка пішла в зал, займаючи потрібні місця. декілька хвилин була реклама, а далі почався повний триндець: відрубані голови літали в крові, тварини перетворювалися на монстрів, а збоку кричав привид з косою. прикольно. Ніл дивом витримав годину того божевілля. — тебе настільки вразив фільм, що не можеш вимовити ані слова?
— він був.. специфічний.
— та ні, він жахливий. графіка відстій. на реальність краплиною не схоже, тому не хвилюйся – можеш засирати при мені.
— фух, аж дихати легше стало.
— ти бачив міну головного героя?
— о так! відчуття, шо він не їв декілька років
— а чел з рожевим волоссям бісив весь екранний час.
— ще типу, вдавав, мов не знає, де схований портрет Генрі.
— Генрі теж жахливий паскудник!
— висновок: дівчина 10 років винесла усіх ботів.
— повністю згоден.
— ледь не забув. — рудий дістав браслет і всунув Ендрю.
— дякую, Ніле.
стук. стук. стук. це серце вилітає, чи це голова, чи живіт? усе разом.
— будь ласка.
— серйозно. дякую, що витягнув мене на вулицю. можна якось і повторити.
— тільки наступного разу запрошуєш ти.
— добре.
— бувай.
— до зустрічі.
Джостен відмітить цей день в календарі.#Ендрю подобається Ніл. це перший раз в житті, коли він визнав, а що далі? блондин ніколи не підпускав когось так близько. за місяць той уже встиг дізнатися більше, ніж Нікі протягом року. це трохи лякає. можливо, все надто швидко розвивається? хлопець думає про це, коли повертається додому в навушниках. і це.. чорт. там Джостен.— привіт.
— привіт.
— хочеш прогулятися?
— ні.
— ти кудись поспішаєш?
— ні.
— а чому тоді?
— я просто не хочу з тобою.
— що ти маєш на увазі?
— кажу, щоб ти перестав надокучати зі своїми дурнуватими пропозиціями.
— знаєш що, Ендрю? вали до біса.він просто пішов, не озираючись. це було занадто, навіть для мене.наступного дня все було як завжди. тобто, до того часу, коли приходив рудий. і ні, він не не прийшов, він прийшов, але не до Ендрю. якщо запитають, чи він ревнує, коли той усміхається Гемміку – ні, але це цілковита брехня.— йоууу, чувак. ви посварилися??? — звісно, що Нікі всевидяче око.
— ні. ми і не дружимо, щоб сваритися.
— не лепечи дурниць, дитя. що сталося?
— нічого.
— дай вгадаю, ти вкинув шось із свого базового: колюча фраза, грубість, не задумуючись про почуття інших?
— все зовсім не так!
— тоді ясно. ти повинен вибачитися. негайно. це не я. це Ніл, Ендрю.
— не сунь свій ніс. я сам розберуся.
— як знаєш.той бовдур сів за столик. тож, потрібно зібрати усі сили і терпіння, не кричати, не не зважати на чужу думку, не мовчати, слухати і підійти? востаннє таке було, хм, ніколи?— ти довго будеш це робити?
— що?
— сидіти, наче лимона проковтнув.
— тобі яке діло.
— які ми сердиті.
— цікаво, від кого навчився.
— навіть не знаю, чесно кажучи.
— от коли дізнаєшся, тоді і прийдеш.
— та ну досить.шось не дуже він налаштований на діалог. може просто піти та не паритися? ну звісно, а потім слухати з усіх сторін ниття: Нікі та Рене. до речі, Вокер непогано справляється. її навички з кожним днем все краще і краще. своєю завзятістю скоро пережене усіх. що ж, план б? щира розмова з зізнаннями і вибачення. коли, як не зараз? по відчуттям, ніби стрибаєш з парашутом.— вибач.
— я погано почув. повтори.
— ВИБАЧ. так достатньо?
— цілком.
— за що ти вибачаєшся?
— закрий рот і слухай. то брехня. насправді, я так зовсім не вважаю. просто мені складно, андестенд? все надто раптово і швидко. я не звик спілкуватися з людьми. мені шкода. я… е.. ціную тебе і твою компанію, старатимусь й докладатиму усіх зусиль, обіцяю. ти даєш надію на щось краще. ну і на кінець. мені подобаються твої дурнуваті браслети, твій сміх й дибільні жарти. мені подобаєшся ти. не сказав би, що ця інформація мене сильно влаштовує.
можливо, егоїстично – розповідати, але як є.
— пробачено.
— та невже. якби ні, я б власноруч задушив тебе на цьому столі.
— звучить пристрасно.
— я йому душу, а він.
— а я хочу поцілувати тебе.
— окей?
— хочу ще з першої зустрічі.
— окей..?
— і ще ти мені також подобаєшся. твоя пика надто красива, аби не втюхатися.
— мда, симпатія через зовнішність. ясно все з тобою.
— ну, ще ти неймовірно готуєш.
— отже, можна вважати, що я підкупив тебе їжею?
— цілком.
— окей….?
— ти мій хлопець.
— не окей???
— чому?
— бо ти не запропонував мені зустрічатися.
— о боже. Ендрю Міньярд, ти будеш зі мною зустрічатися?
— значок з Хошіною, і я в твоїх руках.
— домовились.