Work Text
Людина, що ім’я не мала, потягла за канати і разом з оплесками глядачів занавис роз’їхався.“Willkommen, bienvenue, welcome! Fremde, étranger, stranger Glücklich zu sehen, je suis enchanté Happy to see you Bleibe, reste, stay Willkommen, bienvenue, welcome Im Cabaret, au Cabaret, to Cabaret”, — почувся голос Доркас зі сцени і Сіріусу навіть виглядати з гримерної не треба було аби знати, що вона накручує свої намальовані чорним олівцем вуса, заграючи з людьми у залі.“Meine Damen und Herren, mesdames et messieurs, Ladies and Gentlemen! Guten Abend, bonsoir, good evening! Wie geht's? Comment ça va? Do you feel good? Yeah, I bet you do. Ich bin euer Conférencier; je suis votre compère I am your host! Und sagen”Ноги вже зі звички відбивали біт по підлозі каблуком. Немаленьким каблуком, що він мав на підборах, які були частиною його костюму досить довгий час. Достатньо довгий час для того, щоб його французька стала набагато кращою. “Willkommen, bienvenue, welcome Im Cabaret, au Cabaret, to Cabaret”, — підспівував, підводячи нижню повіку правого ока біля дзеркала, поки ззаду Марлен у поспіхах застібала останню спідницю свого костюму.
“Leave your troubles outside! So, life is disappointing? Err? Forget it! We have no troubles here! Here life is beautiful. The girls are beautiful. Even the orchestra is beautiful!”
Марлен кинула щось наостанок перед тим, як збіжати з гримерної під крики технічної команди (двох людей, одна з яких прибиральниця) і двері залишились повністю розкриті.
“You see? I told you the orchestra was beautiful! And now presenting the Cabaret Girls! Mary! Don't look at the name, she is far from being a saint! Marlene! Oh, you like Marlene? Huh, yeah? Well, too bad, so does Mary Frenchie! You know I like to order Frenchie on the side Mmm hmm. On your side Frenchie! Just kidding. Texas! Yes, Texas is from America! Mmm hmm. But she's a very cunning linguist! Fritzie! Oh, Fritzie, would you stop that? Already this week we have lost two waiters, a table, and three bottles of champagne up there like this. And Helga! Helga is the baby. I'm like a father to her, mmm hmm. So when she's bad, I spank her. And she's very, very, very, very, very, very bad. Mary, Marlene, Frenchie, Texas, Fritzie, and Helga Each and every one a virgin. You don't believe me, hmm? Well, don't take my word for it. Go ahead, try Helga.”
Добре, отже до виходу на сцену лишалось приблизно чотири-п’ять хвилин їх виступу. Більш за все з костюму Сіріусу не подобалися панчохи. Підбори та комбінезон ще пережити можна було (хоча кожного разу варто було вдягти шляпу він практично відчував, як воші планують свою міграцію до його шикарної шевелюри), а от через панчохи жахливо зуділи ноги і голитись доводилось. Скільки б він не молив Доркас про штані або хоча б довгу спідницю, вона й слова від нього чути не хотіла.“Глядачам треба на щось дивитись”Наче він там вигинається лише для того, щоб ці товсті багатії дивились на чорні панчохи пристібнуті до комбінезону. Ні, ноги в нього звісно шикарні, це не питання та… Хотілося б штані. Дуже. А ще контракт у проект аби здриснути звідси пошвидше.…Потяг зупинився на вокзалі Париж-Північний і кондуктори одразу зайшли до вагону вигнати їх всіх, настирно повторюючи:
“vérifier la disponibilité de toutes vos valises”.
Париж вже не подобався Ремусу, а він і вийти за скляні двері обрамлені колонами не встиг. Знав ж, що вести друкарську машинку з самої Англії було жахливою ідеєю. Це було найгіршим рішенням, що він зробив в цьому житті. Він міг би викорастити паличку і полегшало б на наступні години, а то й дні (бо спина та ноги б не боліли наче їх відрізали) та вулиці заповнювали магли. Вони були на кожному кроці, за поворотами і в магазинах. Ремусу було страшно за цих людей. Бігти з однієї країни повної смертежерів у іншу де їх чисельність наростала повільно, але впевнено не було кращим рішенням, аніж вести сюди друкарську машинку, що важила наче сотні кілограм. Люди тут були сліпі. Вони не бачили у що можуть перетворитися невелички купки людей в масках і плащах і певно це було єдине, що давало йому надію. Може тут це справді нікуди не дійде. Як виявилось, знайти кімнату, що не має тарганів, прусаків або пацюків і має дах, що не протікає за будь-якої можливості було реально важко. З його бюджетом так точно. Передостанні двері постали перед ним і сподівання, що залишені гроші на їжу і папір не доведеться витрачати на ніч у готелі розчинялись просто на очах. Він постукав і високі дерев’яні двері прочинив хлопець з величезними чорними очима. Через щілину частину його обличчя перекривав ланцюжок, що тримав двері, та він виглядав… особливо. І дивився на нього вже декілька секунд, очікуючи хоч чогось.— Je suis ici pour louer une chambre (Я тут аби вийняти кімнату) — посміхнувся, та хлопець досі виглядав стурбовано і збентежено, — Mademoiselle McGonagall a fait la publicité d'une épreuve peu coûteuse pour les sorciers dans le Daily Prophet (Мадмуазель Макгонегел давала оголошення про недорогу оренду для чаклунів в щоденному віщуні)Хлопець прикусив губу, кліпаючи віями, а тоді похитав головою.— Макгонегел дома не мадмуазель, — відкинув він кривою французькою і потягнувся, аби закрити двері, чому Ремус завадив — Любий, чи не маєш цигарки? Я змучився — зойкнув хлопець вже чистою англійською і Люпин справді закляк на добрих декілька секунд, а тоді простягнув невідомому відкриту пачку зі своєї кишені— Фантастично! — розквітнув той, закутуючись в шовковий халат— Ти зі штатів? — здійняв брову Ремус, коли просунув чорнявому запальничку через щілину дверей, не в змозі зчитати акцент— О, Святий Мерліне, невже все настільки депресивно? — здійняв той брови аркою, прикусивши цигарку зубами аби запалити її — Англія— Мені казали, що я міг би вийняти кімнату тут — настирно повторив Ремус, зрадівши що може хоч тепер англієць йому допоможе, — Не дорого.. Я.. Я сподівався… — хлопець досі закривав цигарку однією рукою, тож певно десь в квартирі було відчинене вікно і дивився на нього з-під лобу, усміхаючись— А, декаданс… — промовив той дивним тоном, наче намагався запевнити Люпина в тому, що розуміє його і видихнув дим чи то вгору, чи то в обличчя Ремусу — Я Сіріус Блек — вже жвавіше спочатку простягнув долоню з папіросою, а тоді одумався — Ремус Люпин — відповів він на рукостискання і тоді чорнявий відійшов захлопуючи двері Секунди до того, як почувся шум ланцюгу, вистачило аби тривожність заполонила його думки, та тоді прохід повністю відкрився перед ним. — Заходь в середину, Ремусе любий — хлопець підхопив одну з його валіз проходячи в глибину коридору— Мерліне, англійська і цигарка — полегшено здихнув він, спираючись на стіну — Я вже встиг подумати, що француз — не вгамувався Сіріус— Скільки ти вже тут? — здійняв Ремус брови, витягаючи руки з рукавів пальта, а тоді вішаючи їх на гачки поблизу дверей— Ві-ч-ні-с-ть — драматично протягнув той, спираючись на стіну— І наскільки це довго?— Чотири місяці — обернувся Блек на запитання, бо вже встиг піти зачиняти дверіОтже, він не бачив всього, що відбувається зараз в магічній англії.— Це найчудовіші апартаменти! І чудові квартиранти — посміхнувся Сіріус у всі зуби, крокуючи до квартири і Ремус пішов за ним слідом— Всі бідні, звісно. Та хто зараз взагалі має зайвий галеон за душею, чи не так? Ми маємо тут мадмуазель Помфрі, вона цілителька чи щось таке — пояснив, струшуючи попіл у горшечок з мандрогорою, що певно і належав Помфрі — А також мадмуазель Спраут, не починай з нею розмову першим, бо вона тоді не заткнеться — промовив Блек і двома руками відкрив двері зі скляними вставками, що вели до великої вітальні з високою стелею де і сиділи жінки за чаємНа здивування Ремуса вони з ним не вітались, та Сіріус тільки кивнув їм головою, тож Люпин вирішив зробити те саме.— Помфрі щоранку ворожить Спраут і щоранку все однаково — засміявся хлопець, обертаючись до нього, варто їм було тільки вийти за інші двері кімнати до коридору зі спальнями — “Ти зустрінеш дивного чоловіка”, що я думаю насправді дуже безпечний варіант відповідіВони і далі йшли, та Ремус не знав чи варто йому було щось казати. Він не встигав і слова вставити.— Il y a des toilettes dans cette pièce (В цій кімнаті туалет) — розвів руками в повітрі Сіріус, а тоді кинув пальцем на наступні двері — Кімната Помфрі — пояснив вінТоді вони дістались самого кінця коридору і Блек прочинив на диво пильну кімнату. Мабуть, знайти четвертого квартиранта було такою ж непростою задачею, як і йому було шукати кімнату— А ось і вона, любий — на театральний манір посміхаючись прокрутив долонями хлопець, ввімкнувши світлоКімната жахливо брудна і темна. А ще мала.— Оу, — все що зміг Люпин дістати з себе, бо чорнявий все стояв вдивлявся його реакцію— Що ще треба в спальні окрім ліжка? — сумно зашарівся Сіріус— Учні. Мені треба давати уроки англійської аби платити оренду— Ну для цього можеш використати мою кімнату! — пожвавився знову хлопець і за секунду Ремусу довелось оглядатись куди він повішовБлек відчинив двері просто навпроти цієї кімнати і знову дивився на нього своїми великими очима— Бачиш? Дуже навіть підходить! ЗаходьТой схопився за чарки на буфеті, розбиваючи туди спочатку жовток яйця, а тоді заливаючи щось, що певно було французьким вогневіскі.— Тобі сподобається — простягнув він — Допомагає економити на сніданку, аби не їсти по закладах, а ще прокинутись, навіть після найсильнішої п’янки— Чого тоді не їсти вдома? — здійняв Ремус запитально брову, намагаючись проковтнути цю гидоту. Він не вірив, що Блек може справді це пити на постійній основі— Бо я постійно вештаюсь то на роботі, то на кастингах — сказав він і абсолютно спокійно випив все до дна — Я працюю в кабареСіріус пішов до столику з програвачем на якому вже стояла платівка, проте він був вимкнений. Приміщення заповнив джаз, що Ремусу впізнати не було підвладно.— Я бачу ти маєш багато світської мудрості — посміхнувся Люпин до хлопця, що вже спокійно піддавав своє тіло хвилям музики— О, це не мудрість, любий, це інстинкти. Я маю давні інстинкти, — глянув Сіріус знову на нього — А ще я маю це дивне містичне… “от, це воно” почуття щодо тебе, —тепер він дивився вже просто в очі. Серйозно. Ремус ковтнув повітря та зашарівся та відповісти нічого не встиг, як хлопець знову почав говорити— Тож ти точно в'їзжаєш просто тут і зараз, добре? — Люпин витримав тишу так, наче думав, хоча у нього по-факту і варіантів інших окрім цієї квартири не лишилось — Добре?— Ну добре, — тепло посміхнувся він нарешті спокійному Сіріусу і підхопився до своєї кімнати розкладати сумки — Просто питання, чого в мене жахливий смак ментолу в роті зараз?— Оу… це напевно була склянка з ванної…“Meine Damen und Herren, mesdames et messieurs, ladies und gentlemen…”, — і знову Доркас, та цього разу то вже по нього.Сіріус зіскочив зі стільця, прихопивши вже згадану чорну шляпу, і востаннє глянув на себе в дзеркало, поправляючи помаду. Він біг коридором до сцени, копіюючи ведучу (ну або зараз ведучого), що нахвалювала його до товпи.“Only yesterday i said: “I want you for my wife”, und she said: “Your wife? What would she want with me?”. Meine Damen und Herren, mesdames et messieurs, ladies und gentlemen I give you that internationale sensation Fräulein Sally Bowles!”Насправді, його не звали Саллі. Логічно, чи не так? Та Сіріус розкрив штори перед собою, посміхаючись публіці і з впевненим виглядом ступив на сцену прокладаючи шлях до свого стільця просто по центру, обійшовши Мері та інших дівчат зліва. Він міг закластися на тисячі галеонів, що його макіяж зараз важив тонни.“You have to understand the way I am, mein Herr A tiger is a tiger, not a lamb, mein Herr You'll never turn the vinegar to jam, mein Herr So I do what I do when I'm through, then I'm through And I'm through, toodle-oo”, — спирався на спинку стільцю, дістаючи місяцями завчені рухи десь з підсвідомості.Цей виступ йому подобався набагато менше ніж “Don't tell Mama” та не чоловічій складовій залу, що просто шаленіла одразу по закінченню. Ледве не кожного з них чекало здивування (невідомо чи приємне, та це дуже малоймовірно), варто було замовити Саллі Боулз до себе за столик. Отаке воно життя.
Ніколи не вір тому, що бачиш на сцені.
“Bye bye, mein lieber Herr Farewell, mein lieber Herr It was a fine affair, but now it's over And though I used to care I need the open air You're better off without me, mein Herr Don't dab your eye, mein Herr Or wonder why, mein Herr I've always said that I was a rover You mustn't knit your brow You should have known by now You'd every cause to doubt me, mein Herr”
Дівчата продовжували танцювати, а от для нього нарешті починалась частина пісні де хореографія легше і можна хоч подих перехопити. Він намагався фліртувати з людьми у залі й зазвичай в житті це було дуже навіть просто, та під час виступів чогось давалось надто складно. Більшість глядацького залу займали виходи аристократичних сімей, що приходили розважитись, поглузувати з дівчат в коротких спідницях, які мають заробляти собі на життя і тринькати гроші. Сіріуса від них нудило. Може того, що колись він був по-іншу сторону зали просто на їх місці, а може того що це справді було бридко. А ще були смертежери. На це насправді було смішно дивитись. Варто було комусь у масці з гордістю заяватись і підійти до бару замовити випивку, як на нього вже кидали закляття, а хтось навіть в рукопашну, насміхаючись. Сьогодні їх на здивування було не мало. Цілих четверо і вони протримались до другого виступу вечора. Ну просто рекорд!
“The continent of Europe is so wide, mein Herr Not only up and down, but side to side, mein Herr I couldn't ever cross it if I tried, mein Herr But I do what I can Inch by inch, step by step Mile by mile”
Він зробив паузу, посміхаючись у всі зуби.
“Man by man”
Ну, може чомусь зі сцени кабаре можна вірити.