Work Text
Сабріна стояла біля кухонного столу, де Гільда чаклувала над новим рецептом для кафе.
— Тітко Зельдо, тітко Ліліт, залишайте всі справи! У мене для вас подарунок! — урочисто оголосила вона, розмахуючи червоним конвертом.
Зельда, яка щойно читала "Некрономікон", неохоче підняла голову.
— Сподіваюся, це не ще одна спроба втягнути нас у неприємності?
— Ні, ні, це щось особливе! — запевнила Сабріна, простягаючи конверт.
— Ти серйозно? — Зельда злегка примружила очі, тримаючи в руках великий золотистий конверт. Її губи стиснулися в рівну лінію, а піднята брова чітко вказувала на її скептицизм.— Ну звiсно! Це ж найкращий подарунок на День закоханих! — Сабріна широко усміхнулася, спостерігаючи за реакцією своєї тітки. Ліліт, яка сиділа поруч і пила свою улюблену каву (варену, як завжди, з додаванням цукру та вогню пекла), злегка нахилилася вперед, щоб роздивитися сертифікат.— «Парний сертифікат у салон краси «Magic Touch»...» — прочитала Зельда вголос.— Салон краси? — Ліліт підняла брову, але в її очах уже блищав неприхований інтерес. — Вибач, Сабріно, але ми ж не смертні, щоб споживати таких... "ритуалів".— Саме тому ви й повинні це спробувати! — заперечила Сабріна, сповнена ентузіазму. — Це не просто салон, це сучасне диво. Ви навіть не уявляєте, що там пропонується. Масажі, манікюр, укладки, косметологія — все, що допоможе вам відчути себе королевами... ну, хоча це й так очевидно.Ліліт замислилась, крутячи в руках свою чашку.
— Я королева. І завжди виглядаю як королева, навіть без смертних хитрощів, — вона швидко усміхнулася, поглянувши на Зельду. — Але знаєш, це може бути... цікаво.Зельда скептично зіркнула на неї.
— Ти хочеш сказати, що готова дозволити якомусь смертному возитися з твоїм волоссям?— А ти хочеш сказати, що не можеш цього витримати? — Ліліт вигнала брову, її усмішка стала ще ширшою.Сабріна зауважила їхній обмін поглядами й схрестила руки на грудях.
— Гаразд, ось як це працює. Якщо ви вирішите не піти, сертифікат просто пропаде. Але, якщо ви все ж наважитеся... — вона зробила паузу, посмішка на її обличчі стала хитрою. — Ви бачите, як це — на мить бути просто двома жінками, які насолоджуються відпочинком.Зельда задумливо подивилася на сертифікат. Її внутрішній перфекціоніст кричав, що вона ніколи не отримала жодного, крім себе, торкатися її зачіски чи нігтів. Але водночас десь глибоко в середині її підштовхувала думку, що це може бути хорошим приводом провести день разом із Лілітом...— Гаразд, — нарешті сказала вона. — Але якщо вони зіпсують мої нігті, Сабріно, ти відповідаєш за це.Ліліт не втрималась від сміху.
— О, це буде захопливо.Двері салону краси з м'яким дзвоном відчинилися, коли Ліліт і Зельда переступили поріг. Інтер'єр був сповнений світла, блискучих дзеркал і легкого аромату лаванди. На прийомі стояла усміхнена молода жінка у форміній блузі, вся її зовнішність буквально випромінювала привітність.— Вітаємо у «Magic Touch»! Ви, мабуть, пані Спеллман і пані... — вона поглянула на Ліліт, трохи збентежена її інтенсивним поглядом.— Просто Ліліт, — відповіла королева пекла, випрямивши спину. Її строгий, майже королівський вигляд змусив дівчину швидко кинути й піднести планшет для реєстрації.Зельда, оглядаючи навколишню обстановку, ледь стримувала критичний вираз обличчя.
— Це виглядає як місце для виставки, а не для догляду, — прошепотіла вона, іронічно змахнувши рукою на блискучі кришталеві люстри.— Ти називаєш це блиском? — парирувала Ліліт, спостерігаючи, як дівчина на прийомі метушливо переглядала їхній сертифікат. — Це лише жалюгідна пародія на те, що я бачила в найтемніших залах Пекла.Раптом підійшла ще одна співробітниця, така ж усміхнена, з доглянутим виглядом.
— Чудово! Ми готові розпочати ваші процедури. Для початку пропонуємо манікюр і погляд за руки. Прошу сюди.Зельда скептично подивилася на співробітницю, але пішла слідом за нею.
— Якщо вони запропонують мені лак із блискітками, я піду, — пробурмотіла вона до Ліліта, яка прийшла поруч і ледь стримувала сміх.
***
Зельда сиділа за столиком для манікюру, спостерігаючи, як майстриня зосереджено обпилює її нігті. Вона час від часу кидала скептичні погляди на флакони з яскравими лаками на полічках.— Чи не могла б я отримати більшу темну палітру? — запитала Зельда, кинувши оцінюючий погляд на ряд лаків, які виставила перед нею майстриня.— О, але темне таке похмуре, — щебетала майстриня. — А як щодо цього ніжного рожевого? Він прекрасно підкреслить ваші пальці!Ліліт, яка вже насолоджувалася поглядом за руки, пирхнула від сміху.
— Ти тільки уяви себе з яскраво-рожевими нігтями, Зельдо. Це додало б тобі... шарму, — її голос капав сарказмом, а в очах спалахували іскри веселощів.Зельда примружила очі, вхопила флакон із чорним лаком і поставила його на стіл перед майстринею.
— Цей колір підійде краще.— Ви впевнені? — майстриня завагалася. — Можливо, пробуємо щось нове?— Абсолютно, — коротко відповіла Зельда.Тим часом Ліліт, яка спостерігала за всім цим, раптом здригнулася, коли побачила, як майстриня дістала невеликий пристрій із насадкою.— Що це? — її голос став настороженим, а очі звучали.— Це фрезер, — усміхнулася майстриня. — Ми використовуємо його для обробки кутикули. Це абсолютно безпечно.— Безпечно? — Ліліт нахилилася ближче, її оглядовий погляд ковзнув до Зельди. — Це виглядає як мініатюрний пекельний бур.— Не перебільшуй, — пробурмотіла Зельда, хоча не змогла приховати легкої усмішки.Коли майстриня вимкнула фрезер, Ліліт різко відсахнулася.
— Я відмовляюся, — заявила вона, схрестивши руки на грудях. — Якщо вони хочуть обробляти мої нігті, хай зроблять це традиційним способом.Зельда не змогла втриматися і тихо засміялася.— Ти серйозно боїшся маленького приладу? — Зельда з насмішкою глянула на Ліліт, яка демонстративно відсунула руки від майстрині.— Я не боюся, — випросталася Ліліт, намагаючись зберегти гідність. — Просто я не довіряю інструментам, які дають такий звук, ніби вони ось-ось відкриють портал в іншому вимірі.— Це звичайний фрезер, — втрутилася майстриня, намагаючись заспокоїти клієнтку. — Ви навіть не відчуваєте дискомфорту.Ліліт скептично зіркнула на неї, але дозволила продовжити. Як тільки пристрій торкнувся її нігтя, вона здригнулася і рвучко відсмикнула руку.— Ні-ні, досить, — твердо сказала вона. — Хай буде як є.Зельда ледь стримувала сміх, спостерігаючи за сценою.
— Ну, якщо тебе так лякають дрібниці, я, мабуть, більше нічого не говорить про процес укладки.Ліліт лише зіркнула на неї, але промовчала.Майстриня повернулася до Зельди, намагаючись відбити увагу.
— Гаразд, тепер про лак. Ви точно впевнені у своєму виборі?Зельда ківнула, але тут інша майстриня, яка принесла піднос із лаками, помітно захопилася, тримаючи в руках флакон із яскраво-рожевим відтінком із блискітками.
— А як щодо цього? Він просто створений для святкового настрою!Зельда повільно повернула голову до майстрині, її погляд випромінював таку крижаність, що навіть Ліліт не змогла стримати сміх.
— Якщо цей лак опиниться на моїх нігтях, ви цілу вічність будете малювати лише рожеві серця, — спокійно, але безапеляційно заявила Зельда.Майстриня ковтнула і швидко поставила лак назад.
— Добре, чорний... Чудовий вибір!Тим часом Ліліт розглядала свої вже нафарбовані яскраво-червоні нігті.
— Зельдо, ти б могла бути трохи гнучкішою. Рожевий би так чудово підкреслив твої очі.— Якби я хотіла виглядати як Сабріна на шкільній вечірці, то, можливо, погодилася б, — різко відповіла Зельда. — Але я доросла жінка, яка має почуття стилю.Ліліт засміялася, зменшуючи руки, щоб помилитися своєю роботою.
— Ну, а я не шкодую. Червоний — це завжди перемога.— Принаймні ти не вибрала рожевий, — коротко підсумувала Зельда, знову поглянувши на свої ідеально нафарбовані чорні нігті.Майстриня завершувала останній штрих, акуратно фарбуючи Зельдині нігті насиченим чорним лаком із глянцевим фінішем. Зельда критично оглянула свої руки, повертаючи їх під відкритими кутами до світла.— Мушу визнати, виглядає непогано, — сухо зауважила вона, ніби з неохотою.Ліліт, яка весь цей час сиділа, спостерігаючи за Зельдою із швидкою усмішкою, не стрималася:
— О, лише «непогано»? Це виглядає приголомшливо. Твої руки тепер виглядають, наче ними можна підписувати угоди з демонами.— Якби я знала, що ти так пишешся, то, можливо, обрала б той рожевий, — із сарказмом відповіла Зельда, але її очі весело блиснули.— Що ж, цей рожевий я можу залишити тобі на наступний раз, — не вгамовувалася Ліліт.— Не дочекаєшся, — коротко відрізала Зельда, але пальцями все ж легенько провела по глянцевій поверхні своїх нігтів, приховуючи задоволення.Ліліт помітила цей жест і посміхнулася.
— Візьми на замітку, смертні все ж таки не настільки безнадійні, коли йдеться про красу.— Можливо, вони хочуть у цьому здатні на щось гідне, — погодилася Зельда, піднявши брову. — Але я, звісно, не визнаю цього перед Сабріною.— Твоєму секрету нічого не загрожує, — з ледь помітною насмішкою відповіла Ліліт.— Ну, якщо ми закінчили тут, давай перейдемо до наступної частини цієї смертної комедії, — додала Зельда, встаючи з крісла.
***
Ліліт і Зельда ввійшли в окремий кабінет із приглушеним світлом та ароматом лаванди у повітрі. Усюди стояли баночки з кремами, масками та приладами, що виглядали як частина арсеналу для катувань.— Ну що, готові поринути у світ бездоганної шкіри? — привітно запитала косметолог, молода жінка в білому халаті.— Якщо це допоможе мені виглядати молодшою, хоча б на тисячу років, то чому б і ні, — відповіла Ліліт, сідаючи в крісло.Зельда скептично подивилася на лінію приладів на столі.
— Що саме ви збираєтеся робити?— Почнемо з очищення, потім зробимо легкий пілінг, масаж обличчя, а завершимо всю маску та заспокійливими плямами для очей, — з ентузіазмом відповіла косметолог.— Пілінг? — Ліліт митьєво напружилась. — Ви що, плануєте обдірувати моє обличчя?— Це зовсім не боляче! — запевнила косметолог.— Чула я це вже раніше, — пробурчала Ліліт, але лягла в крісло.Зельда сила рук, вивчаючи її реакцію. Як тільки косметолог увімкнула пристрій для мікродермабразії, що видавав легке дзижчання, Ліліт підскочила.— Що це за штуковина? — запитала вона, злякано витріщившись на прилад.— Це апарат для відлущування. Дуже делікатний і абсолютно безпечний.Ліліт глянула на Зельду, яка явно отримувала задоволення від її розгубленості.
— Якщо я від цього лишусь без обличчя, ваш салон перетвориться на курник.Косметолог нервово усміхнулася.
— Запевняю, все буде добре.Ліліт сердито змовчала, але, коли почався масаж обличчя, вираз її обличчя пом'якшав.
— Добре... Це приємно, — вимовила вона, немов пізнаючи у чомусь ганебному.Косметолог завершила масаж і почала наносити маску для обличчя.
— Це освіжаюча маска з ефектом зволоження. Вона зробить вашу роботу гладенькою та сяючою.— Якщо це правда, то ти заслужиш моє прощення за використання тих жахливих машинок, — сказала Ліліт, стежачи, як косметолог розподіляє густу білу суміш на її обличчі.Зельда з легким зітханням дозволила накласти маску й собі.
— Хоча б не пахне хімікатами, — пробурмотіла вона, дивлячись у дзеркало.— А тепер заспокійливі патчі на очах, — оголосила косметолог і поклала прохолодні напівмісяці під очі Ліліт, яка відразу завмерла.— Що це таке? — недовірливо запитала вона, але швидко додала: — Хоч, стривай. Це... приємно.Зельда прийняла патчі без зайвих слів, ледь помітно нахиляючи голову назад, аби насолодитися процесом.— Тепер вам потрібно трохи розслабитися. Полежіть спокійно кілька хвилин, — м'яко сказала косметолог, вийшовши з кімнати.У тиші Ліліт звернулася до Зельди:
— Як ти думаєш, вони не зачарували ці маски, щоб змусити нас працювати?— Якби вони знали, хто ми, то втікали б із цього міста, а не клали нам маски на обличчя, — відповіла Зельда, ховаючи посмішку.— І все ж... Це найкраще, що я пережила за останній місяць, — пробурмотіла Ліліт, запляючи очі.— Не звикай, — коротко зауважила Зельда, хоча й сама не могла приховати задоволення від процедури.
***
Коли Зельда й Лілі повернулися до основного залуліту салону, їх чекали дві зручні крісла перед дзеркалами. Майстри зачісок — чоловік із модною стрижкою та жінка з яскраво-фіолетовим волоссям — уже підготували свої інструменти.— Добре, що вам хотілося б? — запитала стилістка, звертаючись до Ліліта.— Що ж, я довіряю вашому смаку, але попереджаю: занадто коротке волосся — це виклик моєму статусу, — відповіла Ліліт, сидаючи й небагато відкидаючи своє розкішне чорне волосся через плече.— Тоді зробимо щось, що підкреслить ваш характер, — з ентузіазмом відповіла стилістка.Ліліт кивнула і звернулася до Зельди:
— А ти що будеш робити? Може, щось незвичайне?— Я залишуся вірною класикою, — сухо відповіла Зельда, сідаючи в сусіднє крісло.Перукарка нервово кивнула, починаючи розчісувати її густе руде волосся.
— Ваше волосся таке розкішне! Що ви традиційно використовуєте?— Самодисципліну, — сухо відповіла Зельда, примружившись у дзеркало.— Хочете освіжити кінчики чи, можливо, додати об'єму? — уточнив майстер.— Освіжіть і не більше, — коротко відповіла вона.Поки Ліліт відпускався в руки стилістики, обговорюючи сучасні тенденції у зачісках, Зельда спостерігала за процесом. Ножиці дзвінко клацали, і Ліліт виглядала майже розслабленою, поки...— Що це за пристрій? — раптом різко запитала вона, побачивши фен із насадкою для укладки, яка підготувала стилістку.— Це фен-щитка, — з усмішкою пояснила та.— Смертні дійсно виникли спосіб катувати волосся, — пробурчала Ліліт, але терпляче дозволила приступити.Зельда ледве стримувала посмішку, побачивши, як Ліліт злегка здригається від відчуття гарячого повітря.— О, не хвилюйся, воно не зачакловане, — зауважила вона.— Ти кажеш це так, ніби я дійсно могла хвилюватися, — відповіла Ліліт, хоча її вираз обличчя говорив протилежне.Тим часом майстер Зельди впевнено працює з її рудим волоссям. Результат вийшов бездоганним: класична укладка з легкою хвилею додала їй форму витонченості.
Що скажете? — запитав майстер, злегка прибираючи волосся з її плеча.— Задовільно, — відповіла Зельда, критично оглядаючи себе в дзеркалі, хоча в глибині душі була задоволена.Коли обидві закінчили, стилістка несподівано додала:
— А як щодо легкого макіяжу, щоб завершити образ?Ліліт із захопленням погодилася, а Зельда спочатку зробила вигляд, що сумнівається.— Мені здається, ми й так виглядаємо бездоганно, — заявила вона, хоча її цікавий погляд на стіл із косметикою видавав інше.— Але хіба можна відмовитися від нагоди підкреслити свою красу? — з легкою посмішкою відповіла Ліліт, сівши в крісло першою.Поки стилістка наносила основу, відтіняла скульптурні риси її обличчя та завершувала образ яскраво-червоною помадою, Ліліт сиділа мовчки, але її погляд час від часу повернувся до Зельди. Її вразило, як за кілька штрихів Зельда зросла ще більш витонченою, завжди ніж. Її риси обличчя підкреслили теплі відтінки, стрілки додали вглиб її погляду, а бордова помада ідеально доповнила її образ.Коли вони обидві підійшли до великого дзеркала, щоб побачити остаточний результат, то раптом завмерли.— Тиш виглядає... приголомшливо, — тихо сказала Ліліт, важливо дивлячись у відображення Зельди.Зельда, що раніше завжди знаходила якусь деталь, до якої можна було причепитися, цього разу мовчала, дивлячись на Ліліт. Її мимоволі затрималася на погляді яскраво-червоних губ партнерки, а потім піднялася до її очей.— А ти... ти виглядаєш як богиня, — сказала вона, і в її голосі вперше прозвучала ніжність, яку вона не прагнула приховати.На мить світ навколо ніби зник. Лише вони двоє, їх відображення у дзеркалі й нескінченно теплі погляди, якими вони обмінювалися.— Це місце точно має магію, — тихо сказала Ліліт, торкаючись руками Зельди.— Можливо, — відповіла Зельда, стискаючи її пальці, — або це просто ти.Обидві жінки з легкою посмішкою відійшли від дзеркала, залишаючи вражених майстрів позаду.— Ну що, готові підкорити світ? — запитала Ліліт, беручи Зельду за руку.— Я завжди готова, — з певною відповідальністю відповіла Зельда, і їхні постаті зникли за дверима салону.